Chapter 1

¹ На початку Бог створив Небо та землю. ²А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

³ І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. ⁴І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. ⁵І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.

⁶ І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. ⁷І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. ⁸І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.

⁹ І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. ¹⁰І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. ¹¹І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. ¹²І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. ¹³І був вечір, і був ранок, день третій.

¹⁴ І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. ¹⁵І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так. ¹⁶І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. ¹⁷І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, ¹⁸і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре. ¹⁹І був вечір, і був ранок, день четвертий.

²⁰ І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. ²¹І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. ²²І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі! ²³І був вечір, і був ранок, день п'ятий.

²⁴ І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. ²⁵І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

²⁶ І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. ²⁷І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. ²⁸І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

²⁹ І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! ³⁰І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.

³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Chapter 2

¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. ²І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. ³І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

⁴ Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю. ⁵І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. ⁶І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. ⁷І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

⁸ І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. ⁹І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла. ¹⁰І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками. ¹¹Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото. ¹²А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс. ¹³Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії. ¹⁴А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат. ¹⁵І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. ¹⁷Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

¹⁸ І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього. ¹⁹І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. ²⁰І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. ²²І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. ²³І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. ²⁴Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. ²⁵І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

Chapter 3

¹ Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? ²І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, ³але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. ⁴І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! ⁵Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

⁶ І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв. ⁷І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі. ⁸І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

⁹ І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? ¹⁰А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.

¹¹ І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв? ¹²А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв. ¹³Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.

¹⁴ І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. ¹⁵І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

¹⁶ До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

¹⁷ І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. ¹⁸Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. ¹⁹У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

²⁰ І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

²¹ І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.

²² І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку. ²³І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був. ²⁴І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Chapter 4

¹ І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа. ²А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.

³ І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. ⁴А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, ⁵а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.

⁶ І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? ⁷Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.

⁸ І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.

⁹ І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? ¹⁰І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. ¹¹А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. ¹²Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі.

¹³ І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести. ¹⁴Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене. ¹⁵І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений. І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.

¹⁶ І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену. ¹⁷І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я тому містові, як ім'я свого сина: Енох. ¹⁸І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха.

¹⁹ І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла. ²⁰І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. ²¹А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку. ²²А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема.

²³ І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, ²⁴і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!

²⁵ І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн. ²⁶А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє.

Chapter 5

¹ Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. ²Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина. ³І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф. ⁴І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок. ⁵А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.

⁶ І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша. ⁷І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок. ⁸А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ. ⁹І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана. ¹⁰І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. ¹¹А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він. ¹²І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла. ¹³І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок. ¹⁴А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він. ¹⁵І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда. ¹⁶І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. ¹⁷А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він. ¹⁸І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха. ¹⁹І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок. ²⁰А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.

²¹ І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха. ²²І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок. ²³А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ. ²⁴І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.

²⁵ І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив. ²⁶І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок. ²⁷А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він.

²⁸ І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив, ²⁹ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв. ³⁰І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок. ³¹А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він. ³²І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

Chapter 6

¹ І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. ²І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

³ І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

⁴ За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку. ⁵І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.

⁶ І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. ⁷І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

⁸ Але Ной знайшов милість у Господніх очах. ⁹Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. ¹⁰І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.

¹¹ І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. ¹²І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

¹³ І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. ¹⁴Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору. ¹⁵І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому. ¹⁶Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні. ¹⁷А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі! ¹⁸І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою. ¹⁹І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця. ²⁰Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими. ²¹А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.

²² І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.

Chapter 7

¹ І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. ²Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її. ³Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі. ⁴Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!

⁵ І зробив Ной усе, як звелів був Господь. ⁶А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі. ⁷І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу. ⁸Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі, ⁹по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів. ¹⁰І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.

¹¹ Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. ¹²І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.

¹³ Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, ¹⁴вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата. ¹⁵І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя. ¹⁶А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.

¹⁷ І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. ¹⁸І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. ¹⁹І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. ²⁰На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.

²¹ І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина. ²²Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було. ²³І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. ²⁴І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.

Chapter 8

¹ І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась. ²І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився. ³І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

⁴ А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. ⁵І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

⁶ І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. ⁷І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. ⁸І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі. ⁹Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. ¹⁰І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. ¹¹І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. ¹²І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

¹³ І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! ¹⁴А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

¹⁵ І промовив Ноєві Господь, кажучи: ¹⁶Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. ¹⁷Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються. ¹⁸І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. ¹⁹Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

²⁰ І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. ²¹І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. ²²Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

Chapter 9

¹ І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! ²І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. ³Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе. ⁴Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. ⁵А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. ⁶Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим. ⁷Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

⁸ І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи: ⁹А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас. ¹⁰І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. ¹¹І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.

¹² І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: ¹³Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. ¹⁴І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. ¹⁵І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло. ¹⁶І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі. ¹⁷І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.

¹⁸ І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів. ¹⁹Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля. ²⁰І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. ²¹І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. ²²І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі. ²³Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

²⁴ А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший. ²⁵І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям! ²⁶І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! ²⁷Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!

²⁸ А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ. ²⁹А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.

Chapter 10

¹ Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі: ²Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас. ³А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма. ⁴А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани. ⁵Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.

⁶ А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан. ⁷А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан. ⁸Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів. ⁹Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем. ¹⁰А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар. ¹¹З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах, ¹²і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике. ¹³А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів, ¹⁴і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.

¹⁵ А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета, ¹⁶і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина, ¹⁷і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина, ¹⁸і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина. ¹⁹І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу. ²⁰Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

²¹ А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів. ²²Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. ²³А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш. ²⁴А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера. ²⁵А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан. ²⁶А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха, ²⁷і Гадорама, і Узала, і Диклу, ²⁸і Увала, і Авімаїла, і Шеву, ²⁹і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові. ³⁰А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої. ³¹Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах. ³²Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.

Chapter 11

¹ І була вся земля одна мова та слова одні. ²І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. ³І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. ⁴І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

⁵ І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. ⁶І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. ⁷Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. ⁸І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. ⁹І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

¹⁰ Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі. ¹¹І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок. ¹²А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха. ¹³І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок. ¹⁴Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера. ¹⁵І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок. ¹⁶Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа. ¹⁷І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. ¹⁸Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу. ¹⁹І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок. ²⁰А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа. ²¹І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок. ²²А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора. ²³І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок. ²⁴А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха. ²⁵І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. ²⁶Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

²⁷ А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота. ²⁸Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському. ²⁹І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски. ³⁰А Сара неплідна була, не мала нащадка вона. ³¹І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися. ³²І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

Chapter 12

¹ І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. ²І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. ³І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!

⁴ І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану. ⁵І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули.

⁶ І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї. ⁷І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому. ⁸А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення. ⁹І подавався Аврам усе далі на південь.

¹⁰ І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став. ¹¹І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя. ¹²І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою. ¹³Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.

¹⁴ І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона. ¹⁵І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового. ¹⁶І він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди. ¹⁷І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку. ¹⁸І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка? ¹⁹Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди! ²⁰І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

Chapter 13

¹ І піднявся Аврам із Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Неґеву. ²А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото. ³І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм, ⁴до місця жертівника, що його він зробив там напочатку. І Аврам там прикликав Господнє Ймення.

⁵ Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети. ⁶І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати. ⁷І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю. ⁸І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня. ⁹Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.

¹⁰ І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, як Господній, садок, як єгипетський край! ¹¹І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від одного. ¹²Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому. ¹³А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.

¹⁴ І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід, ¹⁵бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму. ¹⁶І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде. ¹⁷Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам! ¹⁸І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господеві.

Chapter 14

¹ І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя Ґоїму, ²вони вчинили війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гомори, з Шин'авом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар тепер. ³Усі ці зібрались були до долини Сіддім, вона тепер море Солоне. ⁴Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали. ⁵А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі, і Зузів у Гамі, і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі, ⁶і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустині. ⁷І вернулись вони, і прибули до Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і звоювали всю землю Амалика, а також Аморея, що сидів у Хаццон-Тамарі. ⁸І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар Адми, і цар Цевоїму, і цар Белаю, тепер він Цоар, і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім, ⁹із Кедор-Лаомером, царем Еламу, і Тидалом, царем Ґоїму, і Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти п'ятьох. ¹⁰А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на гору. ¹¹І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори, і всю їхню поживу, і пішли. ¹²І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, бо пробував у Содомі, і добро його та й пішли.

¹³ І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників. ¹⁴І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану. ¹⁵І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску. ¹⁶І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей.

¹⁷ Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська. ¹⁸А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. ¹⁹І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. ²⁰І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.

²¹ І сказав цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі. ²²Аврам же сказав цареві содомському: Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі, ²³що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама. ²⁴Я не хочу нічого, даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, частину свою вони візьмуть.

Chapter 15

¹ По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика.

² А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску. ³І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник спадкоємець мені. ⁴І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі. ⁵І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! ⁶І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.

⁷ І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її. ⁸І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її? ⁹Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине. ¹⁰І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік. ¹¹І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.

¹² Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий. ¹³І промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. ¹⁴Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком. ¹⁵А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш. ¹⁶А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.

¹⁷ І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви. ¹⁸І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата: ¹⁹хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина, ²⁰і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина, ²¹і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина.

Chapter 16

¹ А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї була єгиптянка невільниця, а ймення їй Аґар. ²І сказала Сара Аврамові: Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї одержу я сина. І послухався Аврам голосу Сари. ³І взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку Аґар, свою невільницю, по десяти літах перебування Аврамового в землі ханаанській, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку.

⁴ І він увійшов до Аґари, і вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою. ⁵І сказала Сара Аврамові: Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лоня твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Нехай розсудить Господь поміж мною та поміж тобою! ⁶І промовив Аврам до Сари: Таж невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очах твоїх. І Сара гнобила її. І втекла Аґар від обличчя її.

⁷ І знайшов її Ангол Господній біля джерела води на пустині, біля джерела на дорозі до Шур, ⁸і сказав: Аґаро, Сарина невільнице, звідки ж то прийшла ти, і куди ти йдеш? Та відказала: Я втікаю від обличчя Сари, пані моєї. ⁹А Ангол Господній промовив до неї: Вернися до пані своєї, і терпи під руками її!

¹⁰ І Ангол Господній промовив до неї: Сильно розмножу потомство твоє, і через безліч буде воно незліченне. ¹¹І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім'я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї недолі. ¹²А він буде як дикий осел між людьми, рука його на всіх, а рука всіх на нього. І буде він жити при всіх своїх браттях. ¹³І назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: Ти Бог видіння! Бо сказала вона: Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене? ¹⁴Тому джерело було назване Джерело Живого, Хто бачить мене, воно поміж Кадешем та поміж Баредом.

¹⁵ І вродила Аґар Аврамові сина, а Аврам назвав ім'я свого сина, що вродила Аґар: Ізмаїл. ¹⁶А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ, коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла.

Chapter 17

¹ І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! ²І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе. ³І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи:

⁴ Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. ⁵І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. ⁶І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.

⁷ І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі. ⁸І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом. ⁹І сказав Авраамові Бог: А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях. ¹⁰То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. ¹¹І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами. ¹²А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних, що він не з потомства твого. ¹³Щодо обрізання, нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним. ¹⁴А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то стята буде душа та з народу свого, він зірвав заповіта Мого!

¹⁵ І сказав Авраамові Бог: Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я їй: Сарра. ¹⁶І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї. ¹⁷І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить? ¹⁸А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм! ¹⁹Бог же сказав: Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім'я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім. ²⁰А щодо Ізмаїла, Я послухав тебе: Ось Я поблагословлю його, і вчиню його плідним, і дуже-дуже розмножу його. Він породить дванадцять князів, і великим народом учиню Я його. ²¹А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі на цей час другого року. ²²І Він перестав говорити з ним. І Бог вознісся від Авраама.

²³ І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог говорив з ним. ²⁴А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. ²⁵А Ізмаїл був віку тринадцяти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. ²⁶Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його. ²⁷І всі мужі дому його, народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, були обрізані з ним.

Chapter 18

¹ І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. ²І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, ³та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба! ⁴Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. ⁵І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав. ⁶І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі. ⁷І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив. ⁸І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

⁹ І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі. ¹⁰І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. ¹¹Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. ¹²І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! ¹³І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? ¹⁴Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина. ¹⁵А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

¹⁶ І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити. ¹⁷А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? ¹⁸Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! ¹⁹Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього. ²⁰І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, ²¹зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу. ²²І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

²³ І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим? ²⁴Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є? ²⁵Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди? ²⁶І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них. ²⁷І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. ²⁸Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять! ²⁹І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока! ³⁰І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там! ³¹І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти! ³²І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох! ³³І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Chapter 19

¹ І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі, ²та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці. ³А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.

⁴ Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім. ⁵І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати! ⁶І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою, ⁷і сказав: Браття мої, не чиніть лихого! ⁸Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого. ⁹А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері. ¹⁰Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули. ¹¹А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

¹² І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця, ¹³бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його. ¹⁴І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.

¹⁵ А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста. ¹⁶А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом. ¹⁷І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути. ¹⁸А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи! ¹⁹Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру. ²⁰Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа моя. ²¹І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав. ²²Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав ім'я тому місту: Цоар. ²³Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

²⁴ І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба. ²⁵І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

²⁶ А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!...

²⁷ І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім. ²⁸І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки... ²⁹І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

³⁰ І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його. ³¹І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі. ³²Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька. ³³І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... ³⁴І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька. ³⁵І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... ³⁶І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого. ³⁷І вродила старша сина, і назвала ім'я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня. ³⁸А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.

Chapter 20

¹ І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі. ²І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Ґерару, і взяв Сарру.

³ І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка. ⁴А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний? ⁵Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх. ⁶І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї. ⁷А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє.

⁸ І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися. ⁹І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив! ¹⁰І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку річ? ¹¹І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою. ¹²І притім вона справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала за жінку мені. ¹³І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій брат.

¹⁴ І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його. ¹⁵І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби. ¹⁶А Саррі сказав: Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана. ¹⁷І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати. ¹⁸Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

Chapter 21

¹ А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив. ²І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог. ³І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак. ⁴І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому. ⁵А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його. ⁶І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене. ⁷І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його. ⁸І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

⁹ І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається. ¹⁰І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком. ¹¹Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його. ¹²І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство. ¹³І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.

¹⁴ І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева. ¹⁵І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів. ¹⁶І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала. ¹⁷І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там. ¹⁸Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його. ¹⁹І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця. ²⁰І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник. ²¹І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.

²² І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш! ²³А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш. ²⁴І сказав Авраам: Я присягаю! ²⁵І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби. ²⁶І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні. ²⁷І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову. ²⁸І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно. ²⁹І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно? ³⁰А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю. ³¹Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони. ³²І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.

³³ А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного. ³⁴І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.

Chapter 22

¹ І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! ²І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.

³ І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог. ⁴А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека. ⁵І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас. ⁶І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє. ⁷І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення? ⁸І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє. ⁹І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. ¹⁰І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...

¹¹ Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я! ¹²І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого. ¹³А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого. ¹⁴І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться.

¹⁵ А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге, ¹⁶і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, ¹⁷то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. ¹⁸І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. ¹⁹І вернувсь Авраам до слуг своїх.

²⁰ І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму: ²¹Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового, ²²І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла. ²³А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому. ²⁴А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху.

Chapter 23

¹ І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, літа життя Сарриного. ²І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

³ І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи: ⁴Я приходько й захожий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого. ⁵І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому: ⁶Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою. ⁷І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим, ⁸та й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового, ⁹і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу. ¹⁰А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи: ¹¹Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою. ¹²І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі, ¹³та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою. ¹⁴А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому: ¹⁵Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!

¹⁶ І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги. ¹⁷І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо, ¹⁸купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його. ¹⁹І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ханаанській. ²⁰І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

Chapter 24

¹ А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім. ²І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє, ³і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю. ⁴Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака. ⁵І сказав раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов? ⁶І промовив до нього Авраам: Стережися, щоб ти не вернув мого сина туди! ⁷Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю землю, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого! ⁸А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти будеш очищений з цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай. ⁹І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу.

¹⁰ І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора. ¹¹І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати, ¹²та й промовив: Господи, Боже пана мого Авраама, подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом! ¹³Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати. ¹⁴І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном. ¹⁵І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї. ¹⁶А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й вийшла. ¹⁷І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: Дай но напитись води з твого глека! ¹⁸А та відказала: Напийся, мій пане! І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла його. ¹⁹А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап'ються. ²⁰І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його. ²¹А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні? ²²І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, пів шекля вага їй, і два наручні на руки її, на десять шеклів золота вага їм, ²³та й сказав: Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати? ²⁴Вона відказала йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора. ²⁵І сказала до нього: І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати. ²⁶І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі, ²⁷та й сказав: Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана. ²⁸І побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду.

²⁹ А в Ревеки був брат, на ймення йому Лаван. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела. ³⁰І сталося, як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: Отак говорив мені той чоловік, то прибув він до того чоловіка, а той ось стоїть при верблюдах біля джерела, ³¹і сказав: Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів. ³²І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним. ³³І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи. А Лаван відказав: Говори! ³⁴І той став говорити: Я раб Авраамів. ³⁵А Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли. ³⁶А Сарра, жінка пана мого, бувши старою, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав. ³⁷І заприсяг мене пан мій, говорячи: Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробуваю в його краю. ³⁸Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і візьмеш жінку для сина мого. ³⁹І сказав я до пана свого: Може та жінка не піде за мною? ⁴⁰І сказав він до мене: Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого. ⁴¹Тоді будеш очищений ти від закляття мого, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закляття мого. ⁴²І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу я! ⁴³Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай но мені напитися трохи води з свого глека, ⁴⁴вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь для сина пана мого. ⁴⁵І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене! ⁴⁶І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди. ⁴⁷А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її. ⁴⁸І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його. ⁴⁹А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, то скажіть мені, і я звернуся праворуч або ліворуч. ⁵⁰І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: Від Господа вийшла та річ, ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго. ⁵¹Ось перед тобою Ревека, візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був. ⁵²І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господеві. ⁵³І вийняв той раб срібний посуд, і посуд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.

⁵⁴ І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: Відішліть мене до пана мого. ⁵⁵І сказав її брат та мати її: Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, потім підеш. ⁵⁶І сказав він до них: Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана свого. ⁵⁷А вони відказали: Покличмо дівчину, і запитаймо її саму. ⁵⁸І покликали Ревеку, і сказали до неї: Чи ти підеш з оцим чоловіком? А вона відказала: Піду. ⁵⁹І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його. ⁶⁰І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: Ти наша сестра, будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів. ⁶¹І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхала за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшов.

⁶² А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої, і сидів у краї південному. ⁶³І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, ось верблюди йдуть. ⁶⁴І Ревека звела свої очі, та й Ісака побачила, і злізла з верблюда. ⁶⁵І сказала вона до раба: Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч? А раб відповів: То мій пан. І вона покривало взяла, та й накрилась. ⁶⁶І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив. ⁶⁷І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.

Chapter 25

¹ А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй Кетура. ²А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха. ³А Йокшан породив був Шеву та Дедана. А сини Деданові були: ашшури, і летуші, і леуми. ⁴А сини Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, усі вони сини Кетури. ⁵І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові. ⁶А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відіслав їх від Ісака, сина свого, коли сам ще живий був, на схід, до краю східнього. ⁷А оце дні літ Авраамового життя, які він прожив: сто літ, і сімдесят літ, і п'ять літ. ⁸І спочив та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї рідні. ⁹І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що навпроти Мамре, ¹⁰поле, що його Авраам був купив від синів Хетових, там був похований Авраам і Сарра, жінка його.

¹¹ І сталося по Авраамовій смерті, і поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці Лахай-Рої. ¹²А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його породила Авраамові єгиптянка Аґар, невільниця Саррина. ¹³І оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами й за нащадками їх: перворідний Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам, ¹⁴І Мішма, і Дума, і Масса, ¹⁵Хадад, і Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма. ¹⁶Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами, дванадцять начальників для їхніх племен. ¹⁷А оце літа життя Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочив та й умер він, і був узятий до своєї рідні. ¹⁸І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру, що навпроти Єгипту, як іти до Ашшуру. І він оселився перед усіма своїми братами.

¹⁹ А оце оповість про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака. ²⁰І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана. ²¹І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, і завагітніла Ревека, жінка його. ²²І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: Коли так, то для чого я це переношу? І пішла запитатися Господа. ²³І промовив до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити. ²⁴І сповнились дні її, щоб родити, і ось близнюки в утробі її. ²⁵І вийшов перший червонуватий, увесь він немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав. ²⁶А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони. ²⁷І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків чоловіком мирним, що в наметах сидів. ²⁸І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.

²⁹ І зварив був Ісак їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був. ³⁰І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то назвали ймення йому: Едом. ³¹А Яків сказав: Продай же нині мені своє перворідство. ³²І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж мені оте перворідство? ³³А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову. ³⁴І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.

Chapter 26

¹ І настав був голод у Краю, окрім голоду першого, що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до Ґерару. ²І явився йому Господь і сказав: Не ходи до Єгипту, оселися в землі, про яку Я скажу тобі. ³Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму. ⁴І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, і потомству твоєму Я дам усі оці землі. І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі, ⁵через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої.

⁶ І осів Ісак у Ґерарі. ⁷І питалися люди тієї місцевости про жінку його. А він відказав: Вона сестра моя, бо боявся сказати: Вона жінка моя, щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона. ⁸І сталося, коли він там довго жив, і дивився Авімелех, цар филистимський, через вікно, та й побачив, ось Ісак забавляється з Ревекою, жінкою своєю. ⁹І покликав Авімелех Ісака та й сказав: Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був: Вона сестра моя? Ісак же йому відповів: Бо сказав, щоб не вмерти мені через неї! ¹⁰І сказав Авімелех: Що ж то нам учинив ти? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою, і ти гріх би спровадив на нас! ¹¹І наказав Авімелех усьому народові, говорячи: Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той певно буде забитий.

¹² І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно, і Господь поблагословив був його. ¹³І забагатів оцей чоловік, і багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий. ¹⁴І була в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів. І заздрили йому филистимляни. ¹⁵І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, і понаповнювали їх землею. ¹⁶І сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас! ¹⁷І пішов Ісак звідти, і в долині Ґерару розтаборився, та й осів там. ¹⁸І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав. ¹⁹І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води. ²⁰І сварилися пастухи ґерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: Це наша вода! І він назвав ім'я для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним. ²¹І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім'я: Ситна. ²²І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, і не сварились за неї. І він назвав для неї ім'я: Реховот, і сказав: Тепер нам поширив Господь, і в Краю ми розмножимось. ²³А звідти піднявся він до Беер-Шеви. ²⁴І явився йому Господь тієї ночі й сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу нащадків твоїх ради Авраама, Мойого раба. ²⁵І він збудував там жертівника, і покликав Господнє Ймення. І поставив він там намета свого, а раби Ісакові криницю там викопали.

²⁶ І прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, головний начальник війська його. ²⁷І сказав їм Ісак: Чого ви до мене прийшли? Ви ж зненавиділи мене, і вислали мене від себе. ²⁸А ті відказали: Ми бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами, поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою, ²⁹що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа! ³⁰І він учинив для них гостину, і вони їли й пили. ³¹А рано вони повставали, і присягли один одному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром. ³²І сталося того дня, і прийшли Ісакові раби, і розказали йому про криницю, яку вони викопали. І сказали йому: Ми воду знайшли! ³³І він назвав її: Шів'а, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня.

³⁴ І був Ісав віку сорока літ, і взяв жінку Єгудиту, дочку хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона. ³⁵І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки.

Chapter 27

¹ І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: Мій сину! А той відказав йому: Ось я! ²І промовив до нього Ісак: Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї... ³А тепер візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську. ⁴І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру. ⁵А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

⁶ А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: Ось я чула, як твій батько казав до Ісава, брата твого, говорячи: ⁷Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю. ⁸А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі. ⁹Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить. ¹⁰І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю. ¹¹І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: Таж брат мій Ісав чоловік волохатий, а я чоловік гладенький! ¹²Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення... ¹³І сказала йому його мати: На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені. ¹⁴І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачний, як любив його батько. ¹⁵І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова. ¹⁶А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його. ¹⁷І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

¹⁸ І прибув він до батька свого та й сказав: Батьку мій! А той відказав: Ось я. Хто ти, мій сину? ¹⁹А Яків промовив до батька свого: Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене. ²⁰І сказав Ісак до сина свого: Як це ти так швидко знайшов, сину мій? А той відказав: Бо мені допоміг Господь, Бог твій. ²¹І промовив Ісак до Якова: Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти це син мій Ісав, чи ні. ²²І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: Голос голос Яковів, а руки руки Ісавові. ²³І не впізнав він його, бо були його руки як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його. ²⁴І сказав він: То ти син мій Ісав? А той відказав: Я. ²⁵І промовив Ісак: Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив. ²⁶І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій! ²⁷І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: Дивись, запах сина мого немов запах поля, що його Господь благословив! ²⁸І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! ²⁹Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає проклятий, а хто поблагословить тебе благословенний!.

³⁰ І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого... ³¹І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене! ³²І озвався до нього Ісак, його батько: Хто ти? А той відказав: Я син твій, твій перворідний Ісав. ³³І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благословенний! ³⁴Як Ісав почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: Поблагослови мене, також мене, батьку мій! ³⁵А той відказав: Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення твоє! ³⁶І промовив Ісав: Тому звалось ім'я його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення моє. І сказав він: Чи ти не заховав для мене благословення? ³⁷А Ісак відповів і промовив до Ісава: Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій? ³⁸І сказав Ісав до батька свого: Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, також мене, батьку мій! І підніс Ісав голос свій, та й заплакав... ³⁹І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. ⁴⁰І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...

⁴¹ І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, і я вб'ю Якова, брата свого. ⁴²І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе. ⁴³А тепер, сину мій, послухай мого голосу, і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. ⁴⁴І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата, ⁴⁵аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня? ⁴⁶І сказала Ревека Ісакові: Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?

Chapter 28

¹ І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських. ²Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї. ³А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів. ⁴І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові. ⁵І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.

⁶ І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок ханаанських, ⁷і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського. ⁸І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його, ⁹і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.

¹⁰ І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану. ¹¹І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці. ¹²І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній. ¹³І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм. ¹⁴І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. ¹⁵І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.

¹⁶ І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав! ¹⁷І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна. ¹⁸І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх. ¹⁹І назвав він ім'я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз. ²⁰І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, ²¹і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом, ²²і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!

Chapter 29

¹ І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему. ²І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь. ³І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце. ⁴І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану. ⁵І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо. ⁶І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою. ⁷І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть. ⁸А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.

⁹ Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка. ¹⁰І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї. ¹¹І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав... ¹²І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму... ¹³І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди. ¹⁴І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.

¹⁵ І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі? ¹⁶А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль. ¹⁷Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. ¹⁸І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою. ¹⁹І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною! ²⁰І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів. ²¹І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду! ²²І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину. ²³І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся. ²⁴А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю. ²⁵А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене? ²⁶А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. ²⁷Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других. ²⁸І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку. ²⁹І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю. ³⁰І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

³¹ І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна. ³²І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій! ³³І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон. ³⁴І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій. ³⁵І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Chapter 30

¹ І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю! ²І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби? ³І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей. ⁴І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків. ⁵І завагітніла Білга, і вродила Якову сина. ⁶І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан. ⁷І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову. ⁸І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим. ⁹І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку. ¹⁰І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина. ¹¹І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад. ¹²І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову. ¹³І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.

¹⁴ І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого! ¹⁵А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого! ¹⁶І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї. ¹⁷І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина. ¹⁸І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар. ¹⁹І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина. ²⁰І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон. ²¹А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна. ²²І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу. ²³І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу! ²⁴І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!

²⁵ І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого. ²⁶Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі. ²⁷І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе. ²⁸І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам. ²⁹А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною. ³⁰Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому? ³¹І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати. ³²Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені. ³³І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене. ³⁴А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм! ³⁵І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів. ³⁶І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

³⁷ І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була. ³⁸І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити. ³⁹І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими. ⁴⁰І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової. ⁴¹І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях. ⁴²А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову. ⁴³І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Chapter 31

¹ І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь... ²І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото він тепер інший до нього, як був учора, позавчора. ³І промовив Господь до Якова: Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А Я буду з тобою. ⁴І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї, ⁵та й промовив до них: Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною. ⁶А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові. ⁷І батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле. ⁸Коли він говорив був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози пасасті. ⁹І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені. ¹⁰І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі. ¹¹І сказав мені Ангол у сні: Якове! А я відказав: Ось я! ¹²Він промовив: Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі. ¹³Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обітницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження. ¹⁴І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька? ¹⁵Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло. ¹⁶Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.

¹⁷ І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди. ¹⁸І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської. ¹⁹А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав. ²⁰І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає. ²¹І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори. ²²А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік. ²³І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській. ²⁴І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.

²⁵ І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській. ²⁶І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча! ²⁷Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами. ²⁸І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив! ²⁹Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого. ³⁰А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів? ³¹А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок! ³²При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала. ³³І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного. ³⁴А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов. ³⁵А вона сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І перешукав він, та божків не знайшов.

³⁶ І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною, ³⁷що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома. ³⁸Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв. ³⁹Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі. ⁴⁰Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей. ⁴¹Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату! ⁴²Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.

⁴³ І відповів Лаван і сказав до Якова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх? ⁴⁴А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою. ⁴⁵І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника. ⁴⁶І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі. ⁴⁷І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед. ⁴⁸І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні, тому то й названо ймення її: Ґал-Ед ⁴⁹і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного. ⁵⁰Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою! ⁵¹А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою. ⁵²Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле. ⁵³Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак. ⁵⁴І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі. ⁵⁵(32-1) І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.

Chapter 32

¹ (32-2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи. ²(32-3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.

³ (32-4) І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського. ⁴(32-5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер. ⁵(32-6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх. ⁶(32-7) І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним. ⁷(32-8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори. ⁸(32-9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.

⁹ (32-10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре. ¹⁰(32-11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори. ¹¹(32-12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми. ¹²(32-13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.

¹³ (32-14) І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого: ¹⁴(32-15) кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро, ¹⁵(32-16) верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро. ¹⁶(32-17) І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом. ¹⁷(32-18) І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою? ¹⁸(32-19) то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами. ¹⁹(32-20) І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його, ²⁰(32-21) і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє. ²¹(32-22) І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі. ²²(32-23) І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок. ²³(32-24) І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

²⁴ (32-25) І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. ²⁵(32-26) І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним. ²⁶(32-27) І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене. ²⁷(32-28) І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків. ²⁸(32-29) І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав. ²⁹(32-30) І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там. ³⁰(32-31) І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя. ³¹(32-32) І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно. ³²(32-33) Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.

Chapter 33

¹ І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх. ²І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми. ³А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого. ⁴І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

⁵ І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: Хто то такі? А той відказав: Діти, якими обдарував Бог твого раба. ⁶І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися. ⁷І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йосип і Рахіль, та й вклонилися. ⁸І сказав Ісав: А що це за цілий табір той, що я спіткав? А той відказав: Щоб знайти милість в очах мого пана. ⁹А Ісав сказав: Я маю багато, мій брате, твоє нехай буде тобі. ¹⁰А Яків сказав: Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене. ¹¹Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все. І благав він його, і той узяв. ¹²І промовив Ісав: Рушаймо й ходім, а я піду обік тебе. ¹³А той відказав: Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара. ¹⁴Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру. ¹⁵І промовив Ісав: Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною. А той відказав: Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?.

¹⁶ І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру. ¹⁷А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім'я тому місцю: Суккот. ¹⁸І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед містом. ¹⁹І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків. ²⁰І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

Chapter 34

¹ І вийшла була Діна, дочка Лії, яка вродила її Якову, щоб подивитися на дочок того краю. ²І побачив її Сихем, син Гамора хівеянина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її. ³І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого. ⁴І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: Візьми те дівча за жінку для мене! ⁵А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули вони.

⁶ І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним. ⁷І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться. ⁸А Гамор говорив з ними, кажучи: Син мій Сихем, запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку! ⁹І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі. ¹⁰І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім. ¹¹І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду милість у ваших очах, і що ви скажете мені я дам. ¹²Сильно побільшіть на мене віно та дарунок, а я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за жінку! ¹³І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх. ¹⁴І сказали до них: Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас. ¹⁵Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі. ¹⁶І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним народом. ¹⁷А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й підемо.

¹⁸ І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового. ¹⁹І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого. ²⁰І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи: ²¹Ці люди вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо їм. ²²Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані. ²³Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами. ²⁴І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його.

²⁵ І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків. ²⁶Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли. ²⁷Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру. ²⁸Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі, ²⁹і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що де в домі було. ³⁰І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаанеянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знищений я та мій дім. ³¹А вони відказали: Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?

Chapter 35

¹ І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм. ²І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж. ³І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я. ⁴І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом. ⁵І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

⁶ І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним. ⁷І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом. ⁸І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут. ⁹І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його. ¹⁰І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізраїль буде ім'я твоє. І назвав ім'я йому: Ізраїль. ¹¹І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх. ¹²А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край. ¹³І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив. ¹⁴І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою. ¹⁵І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

¹⁶ І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи. ¹⁷І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син. ¹⁸І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин. ¹⁹І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм. ²⁰І поставив Яків пам'ятника на гробі її, це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні.

²¹ І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру. ²²І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів. ²³Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон. ²⁴Сини Рахілині: Йосип і Веніямин. ²⁵А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим. ²⁶А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському. ²⁷І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак. ²⁸І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ. ²⁹І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.

Chapter 36

¹ А оце нащадки Ісава, цебто Едома. ²Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, Аду, дочку Елона хіттеянина, та Оголіваму, дочку Ани, дочку Ців'она хівеянина, ³та Босмат, дочку Ізмаїлову, сестру Невайотову. ⁴І породила Ада Ісавові Еліфаза, а Босмат породила Реуїла, ⁵а Оголівама породила Суша, і Ялама, і Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені в ханаанській землі. ⁶І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і всі душі дому свого, і худобу свою, і все стадо своє, і все своє майно, що набув у ханаанській землі, та й пішов до Краю від обличчя Якова, брата свого, ⁷бо маєток їх був більший, щоб пробувати їм разом, і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу. ⁸І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав він Едом.

⁹ А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр. ¹⁰Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки. ¹¹А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо, і Ґатам, і Кеназ. ¹²А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амалика. Оце сини Ади, Ісавової жінки. ¹³А оце сини Реуїлові: Нагат і Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки. ¹⁴А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців'она, Ісавової жінки, і вродила вона Ісаву, Єуша, і Ялама, і Корея. ¹⁵А оце провідники Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ, ¹⁶провідник Корей, провідник Ґатам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини Ади. ¹⁷А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки. ¹⁸А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки. ¹⁹Оце сини Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники.

²⁰ Оце сини Сеїра, хореянина, мешканці цієї землі: Лотан і Шовал, і Ців'он, і Ана, ²¹і Дішон, і Ецев, і Дішан, оце провідники хореянина, сини Сеїру, краю едомського. ²²А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра Тимна. ²³А оце сини Шовалові: Алван і Манахат, і Евал, Шефо, і Онам. ²⁴А ото сини Ців'онові: і Айя, і Ана, той Ана, що знайшов був в пустині гарячі джерела, коли пас осли Ців'она, свого батька. ²⁵А оце діти Ани: Дішон, і Оголівама, дочка Ани. ²⁶А оце сини Дішонові: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і Керан. ²⁷Ото сини Ецера: Білган, і Зааван, і Акан. ²⁸Оце сини Дішана: Уц і Аран. ²⁹Оце провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців'он, провідник Ана, ³⁰провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан, оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр.

³¹ А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюванням царя в синів Ізраїлевих. ³²І царював в Едомі Бела, син Беора, а ймення його міста Дінгава. ³³І вмер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри. ³⁴І вмер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина. ³⁵І вмер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а ймення його міста Авіт. ³⁶І вмер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Машеку. ³⁷І вмер Самла, і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного. ³⁸І вмер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахборів. ³⁹І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював замість нього Гадад, а ім'я його міста Пау, а ім'я його жінки Мегетав'іл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава. ⁴⁰А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їх, їхніми іменами: провідник Тимна, провідник Алва, провідник Етет, ⁴¹провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон, ⁴²провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар, ⁴³провідник Маґдіїл, провідник Ірам. Оце провідники Едома він же Ісав, батько Едому за їхніми оселями в краї їхнього володіння.

Chapter 37

¹ І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському. ²Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. ³А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання. ⁴І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

⁵ І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього. ⁶І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені. ⁷А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму. ⁸І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. ⁹І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені. ¹⁰І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі? ¹¹І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

¹² І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. ¹³І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я! ¹⁴І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. ¹⁵І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш? ¹⁶А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають? ¹⁷І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. ¹⁸А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. ¹⁹І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець! ²⁰А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами. ²¹І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його! ²²І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

²³ І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. ²⁴І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води. ²⁵І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту. ²⁶І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров? ²⁷Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його. ²⁸І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. ²⁹А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... ³⁰І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?

³¹ А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. ³²І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні? ³³А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип! ³⁴І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму... ³⁵І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько. ³⁶І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

Chapter 38

¹ Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра. ²І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся. ³І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер. ⁴І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Онан. ⁵І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його. ⁶І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара. ⁷І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив. ⁸І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого. ⁹А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові. ¹⁰І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його. ¹¹І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.

¹² І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин. ¹³А Тамарі розповіли, кажучи: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою. ¹⁴І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку. ¹⁵І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє. ¹⁶І він збочив до неї на дорогу й сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене? ¹⁷А він відказав: Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш. ¹⁸А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього. ¹⁹І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого. ²⁰А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її. ²¹І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця. ²²І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця. ²³І сказав Юда: Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти.

²⁴ І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена. ²⁵Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця? ²⁶І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її. ²⁷І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі її. ²⁸І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов найперше. ²⁹І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім'я йому Перец. ³⁰А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зерах.

Chapter 39

¹ А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди. ²І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина. ³І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його. ⁴І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку. ⁵І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі. ⁶І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.

⁷ І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною! ⁸А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку. ⁹Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом? ¹⁰І сталося, що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею. ¹¹І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому. ¹²І схопила вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.

¹³ І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір, ¹⁴то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом. ¹⁵І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір... ¹⁶І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому. ¹⁷І вона переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною. ¹⁸І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір.

¹⁹ І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів його. ²⁰І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. І пробував він там у тім домі в'язничнім. ²¹А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому. ²²І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він. ²³Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.

Chapter 40

¹ І сталося по тих пригодах, чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму, цареві єгипетському. ²І розгнівався фараон на двох своїх евнухів, на начальника чашників і на начальника пекарів. ³І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому, до місця, де Йосип був ув'язнений. ⁴А начальник царської сторожі приставив Йосипа до них, і він їм услуговував. І були вони деякий час під вартою.

⁵ І снився їм обом сон, кожному свій сон, однієї ночі, кожному за значенням його сна, чашникові й пекареві царя єгипетського, що були ув'язнені у в'язничному домі. ⁶І прибув до них Йосип уранці, і побачив їх, а вони ось сумні. ⁷І запитав він фараонових евнухів, що були з ним під вартою в домі пана його, говорячи: Чого ваші обличчя сьогодні сумні? ⁸А вони сказали йому: Снився нам сон, а відгадати його немає кому. І сказав до них Йосип: Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но мені. ⁹І оповів начальник чашників Йосипові свій сон, і сказав йому: Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною. ¹⁰А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід. ¹¹А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона. ¹²І сказав йому Йосип: Оце відгадка його: три виноградні галузки це три дні. ¹³Ще за три дні підійме фараон твою голову, і верне тебе на твоє становище, і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм, як був ти чашником його. ¹⁴Коли ти згадаєш собі про мене, як буде тобі добре, то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед фараоном, і випровадиш мене з цього дому. ¹⁵Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями. ¹⁶І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на голові моїй. ¹⁷А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови. ¹⁸І відповів Йосип і сказав: Оце відгадка його: три коші то три дні. ¹⁹Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, і птах поїсть тіло твоє з тебе.

²⁰ І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів. ²¹І вернув він начальника чашників на його місце, і він подав чашу в руку фараонову. ²²А начальника пекарів повісив, як відгадав був їм Йосип. ²³Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа, та й забув за нього.

Chapter 41

¹ І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою. ²І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі. ³А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. ⁴І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. ⁵І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. ⁶А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. ⁷І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон. ⁸І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові.

⁹ І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої. ¹⁰Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів. ¹¹І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням. ¹²А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. ¹³І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив. ¹⁴І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона. ¹⁵І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його. ¹⁶А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові.

¹⁷ І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки. ¹⁸І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі. ¹⁹А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. ²⁰І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих. ²¹І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. ²²І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. ²³А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. ²⁴І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив. ²⁵І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові. ²⁶Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він. ²⁷А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних. ²⁸Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові. ²⁹Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім. ³⁰А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. ³¹І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий. ³²А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.

³³ А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. ³⁴Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. ³⁵І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. ³⁶І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом. ³⁷І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів. ³⁸І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім? ³⁹І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. ⁴⁰Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе. ⁴¹І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським. ⁴²І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. ⁴³І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм. ⁴⁴І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім. ⁴⁵І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

⁴⁶ А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. ⁴⁷А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. ⁴⁸І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому. ⁴⁹І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. ⁵⁰А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. ⁵¹І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька. ⁵²А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї. ⁵³І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. ⁵⁴І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. ⁵⁵Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть. ⁵⁶І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. ⁵⁷І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

Chapter 42

¹ А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного? ²І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо. ³І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. ⁴А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя! ⁵І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім. ⁶А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

⁷ І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі. ⁸І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. ⁹І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі. ¹⁰А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі. ¹¹Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами! ¹²Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі! ¹³А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема. ¹⁴І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. ¹⁵Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат! ¹⁶Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни! ¹⁷І він забрав їх під варту на три дні. ¹⁸А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся, ¹⁹якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. ²⁰А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.

²¹ І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас! ²²І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається... ²³А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. ²⁴А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах. ²⁵А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. ²⁶І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. ²⁷І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його! ²⁸І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

²⁹ І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи: ³⁰Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. ³¹А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами! ³²Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї. ³³І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. ³⁴І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі. ³⁵І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались... ³⁶І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене! ³⁷І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе. ³⁸А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...

Chapter 43

¹ А голод став тяжкий у тім Краї. ²І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі! ³І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами! ⁴Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі. ⁵А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами. ⁶І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата? ⁷А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата? ⁸І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти. ⁹Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні! ¹⁰А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.

¹¹ І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів. ¹²А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка. ¹³А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа. ¹⁴А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...

¹⁵ І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим. ¹⁶І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні. ¹⁷І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому. ¹⁸І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли... ¹⁹І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім. ²⁰І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі. ²¹І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою! ²²А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків... ²³А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона. ²⁴І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам. ²⁵І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

²⁶ І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі. ²⁷А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий? ²⁸А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі. ²⁹І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину! ³⁰І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там... ³¹І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба! ³²І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту. ³³І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним. ³⁴І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.

Chapter 44

¹ І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його. ²А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був. ³Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли. ⁴Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро? ⁵Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке. ⁶І той їх догнав, і сказав їм ті слова. ⁷А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ... ⁸Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото? ⁹У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові. ¹⁰А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті. ¹¹І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого. ¹²І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім! ¹³І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста. ¹⁴І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю. ¹⁵І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я? ¹⁶А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша. ¹⁷А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.

¹⁸ І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. ¹⁹Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат? ²⁰І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. ²¹А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього. ²²І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той. ²³А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого. ²⁴І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. ²⁵А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі. ²⁶А ми відказали: Не можемо зійти. ²⁷І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя. ²⁸Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер. ²⁹А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу. ³⁰А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією, ³¹То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу... ³²Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні! ³³А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... ³⁴Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.

Chapter 45

¹ І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм. ²І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. ³І Йосип промовив до браттів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його... ⁴А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту... ⁵А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення. ⁶Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив. ⁷І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених. ⁸І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського. ⁹Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся. ¹⁰І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє. ¹¹І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє. ¹²І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас. ¹³І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди. ¹⁴І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його... ¹⁵І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним.

¹⁶ І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів. ¹⁷І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського. ¹⁸І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі. ¹⁹А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте. ²⁰А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю ваше воно. ²¹І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу. ²²І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі. ²³А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу. ²⁴І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі!

²⁵ І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого. ²⁶І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм... ²⁷І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька. ²⁸І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!

Chapter 46

¹ І вирушив Ізраїль, і все, що його, і прибув до Беер-Шеви, і приніс жертви Богові батька свого Ісака. ²І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні, і сказав: Якове, Якове! А той відказав: Ось я! ³І сказав Він: Я Той Бог, Бог батька твого. Не бійся зійти до Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом. ⁴Я зійду з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закриє рукою своєю очі твої.

⁵ І встав Яків з Беер-Шеви. І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова, і дітей своїх, і жінок своїх возами, що послав фараон, щоб привезти його. ⁶І взяли вони стада свої, і маєток свій, що набули в землі ханаанській, і прибули до Єгипту Яків та ввесь рід його з ним. ⁷Він привів із собою до Єгипту синів своїх, і синів своїх синів з собою, дочок своїх, і дочок синів своїх, і ввесь рід свій. ⁸А оце ймення синів Ізраїлевих, що прибули до Єгипту: Яків та сини його: перворідний Яковів Рувим. ⁹І сини Рувимові: Ханох, і Паллу, і Хецрон, і Кармі. ¹⁰І сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки. ¹¹І сини Левієві: Ґершон, Кегат і Мерарі. ¹²І сини Юдині: Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах. І вмер Ер і Онан у ханаанській землі. А сини Перецеві були: Хецрон і Хамул. ¹³І сини Іссахарові: Тола, і Цувва, і Йов, і Шимрон. ¹⁴І сини Завулонові: Серед, і Елон, і Яхлеїл. ¹⁵Оце сини Ліїні, що вродила вона Якову в Падані арамейськім, та дочку його Діну. Усіх душ синів його й дочок його тридцять три. ¹⁶І сини Ґадові: Ціфйон, і Хаґґі, Шуні, і Ецбон, Ері, і Ароді, і Ар'їлі. ¹⁷І сини Асирові: Їмна, і Їшва, і Їшві, і Верія, і Сірах, сестра їх. І сини Верії: Хевер і Малкіїл. ¹⁸Оце сини Зілпи, що Лаван був дав її своїй дочці Лії, а вона вродила їх Якову, шістнадцять душ. ¹⁹Сини Рахілі, жінки Якова: Йосип і Веніямин. ²⁰І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасія та Єфрем, що їх уродила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця Ону. ²¹І сини Веніяминові: Бела, і Бехер, і Ашбел, Ґера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і Хуппім, і Ард. ²²Оце сини Рахілині, що вродилися Якову, усіх душ чотирнадцять. ²³І сини Данові: Хушім. ²⁴І сини Нефталимові: Яхсеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем. ²⁵Оце сини Білги, що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі. І вона породила їх Якову, усіх душ сім. ²⁶Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що походять із стегон його, окрім жінок синів Якова, усіх душ шістдесят і шість. ²⁷А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі. Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят.

²⁸ І послав він перед собою Юду до Йосипа, щоб показував перед ним дорогу до Ґошену. І прибули вони до краю Ґошен. ²⁹І запріг Йосип свою колесницю, і вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до Ґошену. І він показався йому, і впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його... ³⁰І промовив Ізраїль до Йосипа: Нехай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще живий! ³¹А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого: Піду й розкажу фараонові, та й повім йому: Брати мої й дім батька мого, що були в Краї ханаанськім, прибули до мене. ³²А люди ці пастухи отари, бо були скотарі. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що їхнє було. ³³І станеться, коли покличе вас фараон і скаже: Яке ваше зайняття? ³⁴то ви відкажете: Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепер, і ми, і батьки наші, щоб ви осіли в країні Ґошен, бо для Єгипту кожен пастух отари огида.

Chapter 47

¹ І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен. ²І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим. ³І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки. ⁴І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен. ⁵І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе. ⁶Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди. ⁷І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона. ⁸І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого? ⁹А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої. ¹⁰І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового. ¹¹І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон. ¹²І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

¹³ А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод. ¹⁴І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому. ¹⁵І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло? ¹⁶А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло. ¹⁷І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу. ¹⁸І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля! ¹⁹Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє... ²⁰І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою. ²¹А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її. ²²Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі. ²³І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю. ²⁴А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей. ²⁵А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові. ²⁶А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

²⁷ І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися. ²⁸І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ. ²⁹І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті! ³⁰І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм. ³¹А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Chapter 48

¹ І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: Ось батько твій хворіє. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасію та Єфрема. ²І промовив він до Якова й сказав: Ось до тебе прийшов твій син Йосип! І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі. ³І сказав Яків до Йосипа: Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене. ⁴І сказав Він до мене: Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки. ⁵А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої. ⁶А нащадки твої, що породиш по них, вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм. ⁷А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.

⁸ А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав: Хто вони? ⁹І сказав Йосип до батька свого: Вони мої сини, що Бог дав мені тут. А той відказав: Візьми ж їх до мене, і я їх поблагословлю. ¹⁰А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх. ¹¹І сказав Ізраїль до Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє. ¹²І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі. ¹³І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів. ¹⁴І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія перворідний. ¹⁵І він поблагословив Йосипа, та й промовив: Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня, ¹⁶Ангол, що рятує мене від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі. ¹⁷А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну. ¹⁸І сказав Йосип до батька свого: Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, поклади правицю свою на його голову! ¹⁹А батько його не хотів, і сказав: Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею народів. ²⁰І він поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію! І поставив Єфрема перед Манасією. ²¹І сказав Ізраїль до Йосипа: Ось я вмираю... А Бог буде з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків! ²²А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.

Chapter 49

¹ І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів. ²Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька! ³Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности! ⁴Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!

⁵ Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства. ⁶Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили... ⁷Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!

⁸ О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться. ⁹Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його? ¹⁰Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів. ¹¹Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові! ¹²Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.

¹³ Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону. ¹⁴Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами. ¹⁵І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок. ¹⁶Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів. ¹⁷Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде. ¹⁸Спасіння від Тебе чекаю, о Господи! ¹⁹Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти. ²⁰Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські. ²¹Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.

²² Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається. ²³І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його. ²⁴Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих. ²⁵Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби. ²⁶Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх! ²⁷Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.

²⁸ Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх. ²⁹І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина, ³⁰у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу. ³¹Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію. ³²Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета. ³³І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.

Chapter 50

¹ І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його. ²І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля. ³І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день. ⁴А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так: ⁵Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся. ⁶І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.

⁷ І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю, ⁸і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен. ⁹І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий. ¹⁰І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу. ¹¹І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали: ¹²І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був. ¹³І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре. ¹⁴А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

¹⁵ І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли? ¹⁶І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи: ¹⁷Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього... ¹⁸І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів! ¹⁹А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? ²⁰Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ! ²¹А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

²² І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ. ²³І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна. ²⁴І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову. ²⁵І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої! ²⁶І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.

Chapter 1

¹ А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули: ²Рувим, Симеон, Левій і Юда, ³Іссахар, Завулон і Веніямин, ⁴Дан і Нефталим, Ґад і Асир. ⁵І було всіх душ, що вийшли з стегна Якового, сімдесят душ. А Йосип був ув Єгипті. ⁶І вмер Йосип і всі браття його, та ввесь той рід. ⁷А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край.

⁸ І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа. ⁹І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас! ¹⁰Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю. ¹¹І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес. ¹²Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів. ¹³І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати. ¹⁴І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.

¹⁵ І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа, ¹⁶і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе. ¹⁷Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті. ¹⁸І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті? ¹⁹І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять. ²⁰І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів. ²¹І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми. ²²І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!

Chapter 2

¹ І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву. ²І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці. ³Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки. ⁴А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.

⁵ І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її. ⁶І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей! ⁷І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину? ⁸І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини. ⁹А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її. ¹⁰І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

¹¹ І сталося за тих днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його. ¹²І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок. ¹³І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: Нащо ти б'єш свого ближнього? ¹⁴А той відказав: Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина? І злякався Мойсей та й сказав собі: Справді, та справа стала відома! ¹⁵І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, і оселився в країні Мідіян.

¹⁶ А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і наповнили корита, щоб напоїти отару свого батька. ¹⁷І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару. ¹⁸І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: Чого ви сьогодні так скоро прийшли?. ¹⁹А ті відказали: Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару. ²⁰І сказав він до своїх дочок: А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте його, і нехай він з'їсть хліба. ²¹І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору. ²²І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.

²³ І сталося по довгих днях, і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога. ²⁴І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом. ²⁵І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.

Chapter 3

¹ А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву. ²І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ. ³І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина? ⁴І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я! ⁵І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята! ⁶І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!

⁷ І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. ⁸І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. ⁹А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть. ¹⁰А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!

¹¹ І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих? ¹²А Він відказав: Та Я буду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі. ¹³І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім'я Його? Що я скажу їм? ¹⁴І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас. ¹⁵І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.

¹⁶ Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті. ¹⁷І сказав Я: Я виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, до Краю, що тече молоком та медом. ¹⁸І вони послухають слова твого, і прийдеш ти та старші Ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: Господь, Бог євреїв, стрівся був нам. А тепер ми підемо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви Господеві, Богові нашому! ¹⁹І Я знаю, що єгипетський цар не дасть вам піти, як не буде змушений рукою сильною. ²⁰І Я витягну Свою руку, та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас. ²¹І Я дам милість цьому народові в очах Єгипту, і станеться, коли підете, не підете ви впорожні! ²²Бо позичить жінка від сусідки своєї і від мешканки дому свого посуд срібний і посуд золотий та одежу, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, і заберете здобич від Єгипту.

Chapter 4

¹ І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі! ²І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відказав: Палиця. ³І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього. ⁴І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його. ⁵Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова. ⁶І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг! ⁷А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його. ⁸І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної. ⁹І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.

¹⁰ Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий. ¹¹І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь? ¹²А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити. ¹³А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати. ¹⁴І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм. ¹⁵І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити. ¹⁶І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога. ¹⁷І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.

¹⁸ І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі! ¹⁹І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі. ²⁰І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою. ²¹І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу. ²²І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль. ²³І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.

²⁴ І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його. ²⁵Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови! ²⁶І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання. ²⁷І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його. ²⁸І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому. ²⁹І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів. ³⁰І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу. ³¹І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.

Chapter 5

¹ А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині! ²А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!

³ І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем. ⁴І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл! ⁵І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт. ⁶І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи: ⁷Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи. ⁸А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові! ⁹Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.

¹⁰ І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи. ¹¹Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!. ¹²І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому. ¹³А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома. ¹⁴І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

¹⁵ І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм? ¹⁶Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм! ¹⁷А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві. ¹⁸А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте! ¹⁹І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі! ²⁰І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона, ²¹та й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас! ²²І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це? ²³Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!

Chapter 6

¹ І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого. ²І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: Я Господь! ³І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм Господь Я не дався їм пізнати. ⁴А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували. ⁵І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, і згадав заповіта Свого. ⁶Тому скажи синам Ізраїлевим: Я Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами. ⁷І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом, і ви познаєте, що Я Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту! ⁸І введу вас до того Краю, що про нього Я підняв був Свою руку, щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам його вам на спадщину. Я Господь! ⁹І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу.

¹⁰ І казав Господь до Мойсея, говорячи: ¹¹Увійди, говори до фараона, царя єгипетського, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів із свого краю. ¹²І казав Мойсей перед лицем Господнім, говорячи: Таж Ізраїлеві сини не слухали мене, як же послухає мене фараон? А я необрізановустий! ¹³І казав Господь до Мойсея та до Аарона, і дав їм накази до Ізраїлевих синів та до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з єгипетського краю.

¹⁴ Оце голови батьківських домів їхніх. Сини Рувима, перворідного Ізраїлевого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі, це родини Рувимові. ¹⁵А сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Шаул, син ханаанеянки, це родини Симеонові. ¹⁶А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім літ. ¹⁷Сини Ґершонові: Лівні, і Шім'ї за їхніми родинами. ¹⁸А сини Кегатові: Амрам, і Їцгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки. ¹⁹А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами. ²⁰І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ. ²¹А сини Їцгарові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі. ²²А сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі. ²³І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову, собі за жінку, і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Ітамара. ²⁴А сини Корахові: Ассир, і Елкана, і Аваасаф, це родини Корахові. ²⁵А Елеазар, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса. Оце голови батьківських домів Левітів за їхніми родинами. ²⁶Оце Аарон і Мойсей, що Господь говорив їм: Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми військовими відділами. ²⁷Вони ті, що говорили до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, це Мойсей та Аарон. ²⁸І сталося в дні, коли Господь говорив до Мойсея в єгипетськім краї, ²⁹то казав Господь до Мойсея, говорячи: Я Господь! Говори фараонові, цареві єгипетському, усе, що Я говорю тобі. ³⁰І сказав Мойсей перед обличчям Господнім: Таж я необрізановустий! Як же слухати буде мене фараон?

Chapter 7

¹ І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій. ²Ти будеш говорити все, що Я накажу тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю. ³А Я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім краї. ⁴І не послухає вас фараон, а Я покладу Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, народ Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського краю великими присудами. ⁵І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну Свою руку на Єгипет і виведу від них Ізраїлевих синів. ⁶І вчинив Мойсей та Аарон, як звелів їм Господь, так учинили вони. ⁷А Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона.

⁸ І промовив Господь до Мойсея й до Аарона, говорячи: ⁹Коли буде до вас говорити фараон, кажучи: Покажіть своє чудо, то скажеш Ааронові: Візьми свою палицю, та й кинь перед лицем фараоновим, нехай станеться вужем! ¹⁰І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь. І кинув Аарон палицю свою перед лицем фараона й перед його рабами, і вона стала вужем! ¹¹І покликав фараон також мудреців та ворожбитів, і вчинили так само й вони, чарівники єгипетські, своїми чарами. ¹²І кинули кожен палицю свою, і вони поставали вужами. Та Ааронова палиця проковтнула палиці їхні. ¹³Та затверділо фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: Запекле фараонове серце, він відмовив відпустити народ! ¹⁵Піди до фараона рано вранці. Ось він вийде до води, а ти стань навпроти нього на березі Річки. А палицю, що була змінена на вужа, візьмеш у свою руку. ¹⁶І скажеш йому: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені на пустині! Та не послухався ти дотепер. ¹⁷Так сказав Господь: По цьому пізнаєш, що Я Господь: Ось я вдарю палицею, що в руці моїй, по воді, що в Річці, і вона зміниться на кров! ¹⁸А риба, що в Річці, погине. І засмердиться Річка, і попомучаться єгиптяни, щоб пити воду з Річки! ¹⁹І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Візьми свою палицю, і простягни свою руку над водою єгиптян, над їхніми річками, над їхніми потоками, і над ставами їхніми, і над кожним водозбором їхнім, і вони стануть кров'ю. І буде кров по всій єгипетській землі, і в посуді дерев'янім, і в каміннім. ²⁰І Мойсей та Аарон зробили так, як наказав був Господь. І підняв він палицю, та й ударив воду, що в Річці, на очах фараона й на очах його рабів. І змінилася вся вода, що в Річці, на кров! ²¹А риби, що в Річці, погинули. І засмерділася Річка, і не могли єгиптяни пити воду з Річки. І була кров у всім єгипетськім краї. ²²І так само зробили єгипетські чарівники своїми чарами. І стало запеклим фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь. ²³І повернувся фараон, і ввійшов до дому свого, і не приклав він свого серця також до цього. ²⁴І всі єгиптяни копали біля Річки, щоб дістати води до пиття, бо не могли пити води з Річки. ²⁵І минуло сім день по тому, як Господь ударив Річку.

Chapter 8

¹ (7-26) І промовив Господь до Мойсея: Іди до фараона, та й скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені. ²(7-27) А коли ти відмовишся відпустити, то ось Я вдарю ввесь край твій жабами. ³(7-28) І стане Річка роїти жаби, і вони повиходять, і ввійдуть до твого дому, і до спальної кімнати твоєї, і на ліжко твоє, і до домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжок твоїх. ⁴(7-29) І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби. ⁵(8-1) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки, на потоки, і на ставки, і повиводь жаб на єгипетський край. ⁶(8-2) І простяг Аарон руку свою на єгипетські води, і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю. ⁷(8-3) Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, і вивели жаб на єгипетську землю. ⁸(8-4) І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: Благайте Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ той, і нехай приносять жертви для Господа! ⁹(8-5) І сказав Мойсей фараонові: Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, тільки в Річці вони позостануться. ¹⁰(8-6) А той відказав: На завтра. І сказав Мойсей: За словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Господь, Бог наш! ¹¹(8-7) І відійдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і він рабів твоїх, і від народу твого, тільки в Річці вони позостануться. ¹²(8-8) І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кликав Мойсей до Господа про ті жаби, що навів був на фараона. ¹³(8-9) І зробив Господь за словом Мойсея, і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль. ¹⁴(8-10) І збирали їх цілими купами, і засмерділась земля! ¹⁵(8-11) І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, і не послухався їх, як говорив був Господь.

¹⁶ (8-12) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою палицю, та й удар земний порох, і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї! ¹⁷(8-13) І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, і він стався вошами на людині й на скотині. Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї. ¹⁸(8-14) І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, та не змогли. І була вошва на людині й на скотині. ¹⁹(8-15) І сказали чарівники фараонові: Це перст Божий! Та серце фараонове було запеклим, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

²⁰ (8-16) І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він піде до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! ²¹(8-17) Бо коли ти не відпустиш народу Мого, то ось Я пошлю на тебе, і на слуг твоїх, і на народ твій, і на доми твої рої мух. І єгипетські доми будуть повні мушні, а також земля, на якій вони живуть. ²²(8-18) І відділю того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було там роїв мух, щоб ти знав, що Я Господь посеред землі! ²³(8-19) І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знамено! ²⁴(8-20) І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух! ²⁵(8-21) І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї! ²⁶(8-22) А Мойсей відказав: Не годиться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми приносили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож будемо приносити в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах, і вони не вкаменують нас? ²⁷(8-23) Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесемо жертву Господеві, Богові нашому, як скаже Він нам. ²⁸(8-24) І сказав фараон: Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи. Моліться за мене! ²⁹(8-25) І сказав Мойсей: Ось я виходжу від тебе, і буду благати Господа, і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві. ³⁰(8-26) І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа. ³¹(8-27) І зробив Господь за словом Мойсея, і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї. ³²(8-28) А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, і не відпустив він народу того!

Chapter 9

¹ І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! ²Бо коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще, ³то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка. ⁴І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам. ⁵І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї. ⁶І зробив Господь ту річ назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне. ⁷І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він народу того!

⁸ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових. ⁹І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї. ¹⁰І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині. ¹¹А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах. ¹²І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.

¹³ І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! ¹⁴Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я! ¹⁵Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі. ¹⁶Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі. ¹⁷Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити. ¹⁸Ось Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні. ¹⁹А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, то зійде на них град, і вони повмирають! ²⁰Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів. ²¹А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.

²² І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі! ²³І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю. ²⁴І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом. ²⁵І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав! ²⁶Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду. ²⁷І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі! ²⁸Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся... ²⁹І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля! ³⁰А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога! ³¹А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів. ³²А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони. ³³І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю. ³⁴І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його. ³⁵І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

Chapter 10

¹ І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього, ²і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що Я Господь! ³І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш відмовлятися впокоритися передо Мною? Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені! ⁴Бо коли ти відмовишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану на твій край. ⁵І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі. ⁶І переповняться нею доми ваші, і доми всіх рабів ваших, і доми всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі аж до сьогодні! І він відвернувся, і вийшов від фараона. ⁷І сказали раби фараона до нього: Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, і нехай вони служать Господеві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет? ⁸І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто піде? ⁹І відповів Мойсей: Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, бо в нас свято Господнє. ¹⁰А він відказав: Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу вас і дітей ваших!... Та глядіть, бо щось лихе перед вами. ¹¹Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві, бо того ви бажаєте. І вигнано їх від лиця фараонового.

¹² І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав. ¹³І простяг Мойсей свою палицю на єгипетську землю, і Господь навів східній вітер на землю, цілий день той і цілу ніч. Настав ранок, і східній вітер наніс сарани! ¹⁴І найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде такої! ¹⁵І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї! ¹⁶І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: Згрішив я Господеві, Богові вашому, та вам! ¹⁷А тепер пробач же мій гріх тільки цього разу, і помоліться до Господа, вашого Бога, і нехай тільки відверне від мене цю смерть! ¹⁸І він вийшов від фараона й молився до Господа. ¹⁹І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї. ²⁰Та Господь учинив запеклим фараонове серце, і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.

²¹ І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до Неба, і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її. ²²І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні. ²³Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах. ²⁴І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами! ²⁵Та Мойсей відказав: Дай в наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господеві, Богові нашому. ²⁶І також худоба наша піде з нами, не зостанеться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служення Господеві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господеві. ²⁷І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх. ²⁸І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш! ²⁹А Мойсей відказав: Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого!

Chapter 11

¹ І сказав Господь до Мойсея: Ще одну поразу наведу Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він буде відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси! ²Скажи ж у вуха народу, і нехай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий, ³І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім краї в очах фараонових рабів та в очах того народу.

⁴ І промовив Мойсей: Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту. ⁵І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби. ⁶І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде. ⁷А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем. ⁸І зійдуть усі оці раби твої до мене, і поклоняться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь народ, що слухає тебе. По цьому я вийду. І він вийшов від фараона, розпалений гнівом. ⁹І сказав Господь до Мойсея: Не послухав вас фараон, щоб могли помножитись чуда Мої в єгипетськім краї. ¹⁰А Мойсей та Аарон учинили всі оці чуда перед лицем фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі.

Chapter 12

¹ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: ²Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року. ³Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім. ⁴А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня. ⁵Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. ⁶І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні. ⁷І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них. ⁸І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах. ⁹Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його. ¹⁰І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні. ¹¹А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа! ¹²І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь! ¹³І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. ¹⁴І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його! ¹⁵Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля. ¹⁶А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви. ¹⁷І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної. ¹⁸Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. ¹⁹Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї. ²⁰Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!

²¹ І покликав Мойсей усіх старших Ізраїлевих, та й промовив до них: Спровадьте й візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими, і заколіть пасху. ²²І візьміть в'язку ісопу й умочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка й двох одвірків бічних кров'ю, що в посудині. А ви, ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ранку! ²³І перейде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити. ²⁴А ви будете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки. ²⁵І станеться, коли ви ввійдете до того Краю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви будете додержувати цієї служби. ²⁶І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша? ²⁷то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, і вклонивсь до землі. ²⁸І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

²⁹ І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в'язничному домі, і кожного перворідного худоби. ³⁰І встав фараон уночі, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!... ³¹І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали! ³²І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене! ³³І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: Усі ми помремо! ³⁴І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх. ³⁵І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. ³⁶А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали здобич від Єгипту.

³⁷ І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей, ³⁸а також багато різного люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий. ³⁹І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли баритися, а поживи на дорогу не приготовили собі. ⁴⁰А перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, чотириста років і тридцять років. ⁴¹І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, вийшли всі Господні війська з єгипетського краю. ⁴²Це ніч сторожі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського краю. Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління.

⁴³ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Це постанова про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її. ⁴⁴А кожен раб людський куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її. ⁴⁵Приходько та наймит не буде їсти її. ⁴⁶В самому домі буде вона їстися, не винесеш із дому назовні того м'яса, а костей його не зламаєте. ⁴⁷Уся громада Ізраїлева буде справляти її. ⁴⁸А коли буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти Пасху Господеві, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї. А кожен необрізаний не буде їсти її. ⁴⁹Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед вас. ⁵⁰І вчинили всі Ізраїлеві сини, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. ⁵¹І сталося того саме дня, вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми відділами.

Chapter 13

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно! ³І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного. ⁴Ви виходите сьогодні, у місяці авіві. ⁵І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця. ⁶Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа! ⁷Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм! ⁸І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту. ⁹І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту. ¹⁰І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.

¹¹ І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі, ¹²то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа! ¹³А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш. ¹⁴І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства. ¹⁵І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю. ¹⁶І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.

¹⁷ І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту. ¹⁸І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні. ¹⁹А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси. ²⁰І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині. ²¹А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. ²²Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!

Chapter 14

¹ І говорив Господь до Мойсея, кажучи: ²Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього отаборитесь над морем. ³І скаже фараон про Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, замкнено пустиню для них. ⁴І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єгиптяни, що Я Господь! І вони вчинили так. ⁵І повідомлено царя єгипетського, що втік той народ. І змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам? ⁶І запріг він свою колесницю, і забрав народ свій з собою. ⁷І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними. ⁸І Господь учинив запеклим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою! ⁹І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном.

¹⁰ А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа, ¹¹а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? ¹²Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині! ¹³І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки! ¹⁴Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!

¹⁵ І промовив Господь до Мойсея: Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають! ¹⁶А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл. ¹⁷А Я, ось Я вчиню запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду Я прославлений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комонників його. ¹⁸І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли буду Я прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комонників його! ¹⁹І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними, ²⁰і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч.

²¹ І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода. ²²І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої. ²³А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря. ²⁴І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі огня й хмари, та й привів у замішання єгипетський табір. ²⁵І поскидав колеса з колесниць його, і вчинив, що йому було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом! ²⁶І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на комонників їхніх. ²⁷І простяг Мойсей руку свою на море, і море вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єгиптян у середину моря! ²⁸І вернулась вода, і позакривала колесниці та комонників усьому фараоновому військові, що ввійшло за ними в море. Ані жоден із них не зостався! ²⁹А Ізраїлеві сини йшли суходолом у середині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої. ³⁰І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря. ³¹І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея, раба Його.

Chapter 15

¹ Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря! ²Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його! ³Господь Муж війни, Єгова Йому Ймення! ⁴Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений. ⁵Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь! ⁶Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи! ⁷А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому! ⁸А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря! ⁹Нахвалявся був ворог: Поженусь дожену! Попаюю здобичу, душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, і понищить рука моя їх! ¹⁰Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море: вони потопились в бурхливій воді, немов оливо! ¹¹Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче! ¹²Простягнув Ти правицю Свою і земля їх поглинула! ¹³Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині! ¹⁴Почули народи і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської! ¹⁵Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці! ¹⁶Напали на них страх та жах, через велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув! ¹⁷Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої, ¹⁸і Господь зацарює навіки віків! ¹⁹Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря. ²⁰І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями. ²¹І відповіла їм Маріям: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!

²² І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води. ²³І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара. ²⁴І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити? ²⁵І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував. ²⁶І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій! ²⁷І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.

Chapter 16

¹ І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю. ²І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині. ³І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір... ⁴І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні. ⁵А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день. ⁶І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю. ⁷А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас? ⁸І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа! ⁹І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування! ¹⁰І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі! ¹¹І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹²Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!

¹³ І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору. ¹⁴І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі. ¹⁵І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу. ¹⁶Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його. ¹⁷І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше. ¹⁸І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди! ¹⁹І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку! ²⁰Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей! ²¹І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.

²² І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві. ²³А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку. ²⁴І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім. ²⁵І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі. ²⁶Шість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того. ²⁷І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли. ²⁸І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої? ²⁹Побачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця! ³⁰І сьомого дня народ відпочивав. ³¹І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

³² І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю. ³³І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь. ³⁴І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок. ³⁵А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю. ³⁶А гомер він десята частина ефи.

Chapter 17

¹ І рушила вся громада Ізраїлевих синів із пустині Сін на походи свої з наказу Господнього, і отаборилася в Рефідімі. І не було води пити народові. ²І сварився народ із Мойсеєм, і казали вони: Дайте нам води, і ми будемо пити! А Мойсей їм сказав: Чого ви сваритеся зо мною? Нащо випробовуєте Господа? ³І народ був там спраглий води. І ремствував народ на Мойсея й говорив: Нащо це ти випровадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та отари мої? ⁴І кликав Мойсей до Господа, кажучи: Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, і вони вкаменують мене! ⁵І сказав Господь до Мойсея: Перейдися перед народом, і візьми з собою декого з старших Ізраїлевих, а палицю, що нею ти вдарив був Річку, візьми в свою руку, та й іди! ⁶Ось Я стану перед лицем твоїм там, на скелі в Хориві, а ти вдариш у скелю, і вийде із неї вода, і буде пити народ! І зробив Мойсей так на очах старших Ізраїлевих. ⁷І назвав він ім'я того місця: Масса та Мерива через колотнечу Ізраїлевих синів і через випробування ними Господа, коли казали: Чи є Господь серед нас, чи нема?

⁸ І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем у Рефідімі. ⁹І сказав Мойсей до Ісуса: Вибери нам людей, і вийди воюй з Амаликом. Узавтра я стану на верхів'ї гори, а Божа палиця буде в моїй руці. ¹⁰І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з Амаликом. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхів'я гори. ¹¹І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик. ¹²А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця. ¹³І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча. ¹⁴І сказав Господь до Мойсея: Напиши це на пам'ятку в книзі, і поклади до вух Ісусових, що докраю зітру Я пам'ять Амаликову з-під неба. ¹⁵І збудував Мойсей жертівника, і назвав ім'я йому: Єгова-Ніссі. ¹⁶І проказав він: Бо рука на Господньому прапорі: Господеві війна з Амаликом із роду в рід!

Chapter 18

¹ І почув Їтро, жрець мідіянський, Мойсеїв тесть, усе, що зробив був Бог для Мойсея та для Свого народу Ізраїлевого, що вивів Господь Ізраїля з Єгипту. ²І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, жінку Мойсеєву Ціппору, по відісланні її, ³та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї, ⁴а ймення другому Еліезер, бо Бог мого батька був мені поміччю, і визволив мене від фараонового меча. ⁵І прибув Їтро, тесть Мойсеїв, і сини його та жінка його до Мойсея в пустиню, де він отаборився там біля Божої гори. ⁶І сказав він до Мойсея: Я, тесть твій Їтро, приходжу до тебе, і жінка твоя, і обидва сини її з нею.

⁷ І вийшов Мойсей навпроти свого тестя, та й уклонився до землі, і поцілував його. І питали вони один одного про мир, і ввійшли до намету. ⁸І оповів Мойсей своєму тестеві про все, що зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля, про всі ті труднощі, які він спіткав був по дорозі, та Господь визволив їх. ⁹І тішився Їтро всім тим добром, що вчинив Господь для Ізраїля, що визволив його з єгипетської руки. ¹⁰І промовив Їтро: Благословенний Господь, що визволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової, що визволив народ з-під руки єгипетської. ¹¹Тепер я знаю, що Господь більший за всіх богів, бо зробив це за те, що єгиптяни вихвалялись над ними. ¹²І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, цілопалення та жертви для Бога. І прийшов Аарон та всі старші Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед Божим обличчям.

¹³ І сталося назавтра, і сів Мойсей судити народ, а народ стояв навколо Мойсея від ранку аж до вечора. ¹⁴І побачив тесть Мойсеїв усе, що він робить народові, та й сказав: Що це за річ, що ти робиш народові? Для чого ти сидиш сам один, а ввесь народ стоїть навколо від ранку аж до вечора? ¹⁵А Мойсей відказав своєму тестеві: Бо народ приходить до мене питатися суду Бога. ¹⁶Бо як мають вони справу, то приходять до мене, і я суджу поміж тим і тим, та оголошую постанови Божі та закони Його. ¹⁷І сказав тесть Мойсеїв до нього: Недобра ця річ, що ти чиниш. ¹⁸Справді стомишся і ти, і народ той, що з тобою, бо ця справа тяжча за тебе. Не потрапиш ти чинити її сам один! ¹⁹Тепер послухай мого слова, пораджу тобі, і буде Бог із тобою! Стій за народ перед Богом, і принось справи до Бога. ²⁰І ти остережеш їх за постанови та за закони, і об'явиш їм ту путь, якою вони підуть, і те діло, яке вони зроблять. ²¹А ти наздриш зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками. ²²І будуть вони судити народ кожного часу. І станеться, кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу розсудять самі. Полегши собі, і нехай вони несуть тягар із тобою. ²³Коли ти зробиш цю річ, а Бог тобі накаже, то ти втримаєшся, а також увесь народ цей прийде на своє місце в мирі. ²⁴І послухався Мойсей голосу тестя свого, і зробив усе, що той був сказав. ²⁵І вибрав Мойсей здібних мужів зо всього Ізраїля, і настановив їх начальниками над народом, тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками. ²⁶І судили вони народ кожного часу. Справу трудну приносили Мойсеєві, а кожну малу справу судили самі. ²⁷І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов собі до краю свого.

Chapter 19

¹ Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустиню. ²І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й отаборилися в пустині. І отаборився там Ізраїль навпроти гори. ³А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: ⁴Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. ⁵А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! ⁶А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам. ⁷І прибув Мойсей, і покликав старших народніх, та й виложив перед ними всі ті слова, що Господь наказав був йому. ⁸І відповів увесь народ разом, та й сказав: Усе, що Господь говорив, зробимо! А Мойсей доніс слова народу до Господа.

⁹ І промовив Господь до Мойсея: Ось Я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки! І переповів Мойсей слова народу до Господа. ¹⁰І промовив Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою. ¹¹І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу. ¹²І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий! ¹³Нехай не доторкнеться до неї рука, бо буде конче вкаменований, або буде справді застрілений, чи то худобина, чи то людина, не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на гору. ¹⁴І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони випрали одежу свою. ¹⁵І він сказав до народу: Будьте готові на третій день; не входьте до жінок.

¹⁶ І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі... ¹⁷І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою. ¹⁸А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора... ¹⁹І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно... ²⁰І зійшов Господь на гору Сінай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори. І вийшов Мойсей. ²¹І промовив Господь до Мойсея: Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине. ²²А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав. ²³І сказав Мойсей до Господа: Не зможе народ вийти на гору Сінай, бо Ти засвідчив між нами, говорячи: Обведи границею цю гору, і освяти її. ²⁴І промовив до нього Господь: Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ нехай не рвуться до Господа, щоб Я не повбивав їх. ²⁵І зійшов Мойсей до народу, і сказав їм це все.

Chapter 20

¹ І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: ²Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. ³Хай не буде тобі інших богів передо Мною! ⁴Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. ⁵Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, ⁶і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. ⁷Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. ⁸Пам'ятай день суботній, щоб святити його! ⁹Шість день працюй і роби всю працю свою, ¹⁰а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. ¹¹Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

¹² Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! ¹³Не вбивай! ¹⁴Не чини перелюбу! ¹⁵Не кради! ¹⁶Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! ¹⁷Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

¹⁸ І ввесь народ бачив та чув громи та полум'я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли та й поставали здалека. ¹⁹І сказали вони до Мойсея: Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали. ²⁰І промовив Мойсей до народу: Не бійтеся, бо Бог прибув для випробування вас, і щоб страх Його був на ваших обличчях, щоб ви не грішили. ²¹І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де був Бог.

²² І промовив Господь до Мойсея: Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небес. ²³Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі. ²⁴Ти зробиш для Мене жертівника з землі, і будеш приносити на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду й поблагословлю тебе. ²⁵А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і занечистив би його. ²⁶І не будеш входити до Мого жертівника ступенями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота.

Chapter 21

¹ А оце закони, що ти викладеш перед ними: ²Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю. ³Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його. ⁴Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один. ⁵А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю, ⁶то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки! ⁷А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби. ⁸Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її. ⁹А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок. ¹⁰Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй. ¹¹А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.

¹² Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий. ¹³А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече. ¹⁴А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть. ¹⁵А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий. ¹⁶А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий. ¹⁷І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий. ¹⁸А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю, ¹⁹якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує. ²⁰А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той. ²¹Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.

²² А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. ²³А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, ²⁴око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, ²⁵опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка. ²⁶А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його. ²⁷А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його. ²⁸А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний. ²⁹А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий. ³⁰Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене. ³¹Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом. ³²Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований. ³³А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел, ³⁴власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому. ³⁵А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині. ³⁶А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.

Chapter 22

¹ (21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку. ²(22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив. ³(22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку. ⁴(22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє. ⁵(22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника. ⁶(22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

⁷ (22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє. ⁸(22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього. ⁹(22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому. ¹⁰(22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, ¹¹(22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати. ¹²(22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її. ¹³(22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує. ¹⁴(22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує; ¹⁵(22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

¹⁶ (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку. ¹⁷(22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим. ¹⁸(22-17) Чарівниці не зоставиш при житті. ¹⁹(22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий. ²⁰(22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю. ²¹(22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї. ²²(22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити; ²³(22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, ²⁴(22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

²⁵ (22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви. ²⁶(22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця, ²⁷(22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний. ²⁸(22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати. ²⁹(22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені. ³⁰(22-29) Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені. ³¹(22-30) І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!

Chapter 23

¹ Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди. ²Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду. ³І не будеш потурати вбогому в його позові. ⁴Коли стрінеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому. ⁵Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаїшся помогти йому, конче поможеш разом із ним. ⁶Не перегинай суду на бік вбогого свого в його позові. ⁷Від неправдивої справи віддалишся, а чистого й справедливого не забий, бо Я не всправедливлю несправедливого. ⁸А хабара не візьмеш, бо хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих. ⁹А приходька не будеш тиснути, бож ви познали душу приходька, бо самі були приходьками в єгипетськім краї.

¹⁰ І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай, ¹¹а сьомого опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина. Так само зробиш для виноградника твого, і для оливки твоєї. ¹²Шість день будеш робити діла свої, а сьомого дня спочинеш, щоб відпочив віл твій, і осел твій, і щоб відідхнув син невільниці твоєї й приходько. ¹³І все, що Я сказав вам, будете виконувати. А ймення інших богів не згадаєте, не буде почуте воно на устах твоїх. ¹⁴Три рази на рік будеш святкувати Мені. ¹⁵Будеш дотримувати свято Опрісноків; сім день будеш їсти опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками. ¹⁶І свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою. ¹⁷Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа. ¹⁸Не будеш приносити крови жертви Моєї на квашенім, а лій Моєї святкової жертви не буде ночувати аж до ранку. ¹⁹Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.

²⁰ Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороняв у дорозі тебе, і щоб провадив тебе до того місця, яке Я приготовив. ²¹Стережися перед лицем Його, і слухайся Його голосу! Не протився Йому, бо Він не пробачить вашого гріха, бо Ім'я Моє в Ньому. ²²Коли ж справді послухаєш ти його голосу, і вчиниш усе, що говорю, то Я буду ворогувати проти ворогів твоїх, і буду гнобити твоїх гнобителів. ²³Бо Мій Ангол ходитиме перед лицем твоїм, і запровадить тебе до амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, і ханаанеянина, хіввеянина, і євусеянина, а Я знищу його. ²⁴Не будеш вклонятися їхнім богам, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи для богів. ²⁵І будеш служити ти Господеві, Богові своєму, і Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу. ²⁶У твоїм Краї не буде такої, що скидає плода, ані неплідної. Число твоїх днів Я доповню. ²⁷Свій страх пошлю перед лицем твоїм, і приведу в замішання ввесь цей народ, що ти ввійдеш між нього. І всіх ворогів твоїх оберну до тебе потилицею. ²⁸І пошлю шершня перед тобою, і він вижене перед тобою хіввеянина, ханаанеянина та хіттеянина. ²⁹Не вижену їх перед тобою в однім році, щоб не став той Край спустошеним, і не розмножилася на тебе польова звірина. ³⁰Помалу Я буду їх виганяти перед тобою, аж поки ти розродишся, і посядеш цей Край. ³¹І покладу границю твою від моря Червоного й аж до моря Филистимського, і від пустині аж до Річки, бо дам в вашу руку мешканців цього Краю, і ти виженеш їх перед собою. ³²Не складай умови з ними та з їхніми богами. ³³Не будуть сидіти вони в твоїм Краї, щоб не ввести тебе в гріх супроти Мене, коли будеш служити їхнім богам, бо це буде пастка тобі!

Chapter 24

¹ А до Мойсея сказав Він: Вийди до Господа ти й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят із Ізраїлевих старших, і вклоніться здалека. ²А Мойсей нехай підійде до Господа сам, а вони не підійдуть. А народ з ним не вийде. ³І прибув Мойсей, та й оповів народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: Усе, про що говорив Господь, зробимо! ⁴І написав Мойсей всі Господні слова. І встав він рано вранці, та й збудував жертівника під горою, та дванадцять кам'яних стовпів для дванадцяти Ізраїлевих племен. ⁵І послав він юнаків, синів Ізраїлевих, і вони зложили цілопалення, і принесли жертви, мирні жертви для Господа, бички. ⁶І взяв Мойсей половину крови, і вилив до мідниць, а другу половину тієї крови вилив на жертівника. ⁷І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо! ⁸І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й сказав: Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!

⁹ І вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старших, ¹⁰і вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности. ¹¹І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили.

¹² І промовив Господь до Мойсея: Вийди до Мене на гору, і будь там. І дам тобі кам'яні таблиці, і закона та заповідь, що Я написав для навчання їх. ¹³І встав Мойсей та Ісус, слуга його, і вийшов Мойсей на Божу гору. ¹⁴А до старших сказав він: Сидіть нам на цім місці, аж поки ми вернемось до вас! А ось Аарон та Хур будуть із вами. Хто матиме справу, нехай прийде до них. ¹⁵І вийшов Мойсей на гору, а хмара закрила гору. ¹⁶І слава Господня спочивала на горі Сінай, а хмара закривала її шість день. А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з середини хмари. ¹⁷А вид Господньої слави як огонь, що пожирає на верхів'ї гори, на очах Ізраїлевих синів. ¹⁸І ввійшов Мойсей у середину хмари, і вийшов на гору. І Мойсей пробував на горі сорок день та сорок ночей.

Chapter 25

¹ А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене. ³А оце те приношення, що візьмете від них: золото, і срібло, і мідь, ⁴і блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і козина вовна, ⁵і шкурки баранячі, начервоно пофарбовані, і шкурки тахашеві, і дерево акацій, ⁶олива на освітлення, пахощі до оливи намащення, і пахощі для кадила, ⁷і каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника. ⁸І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них. ⁹Як усе, що Я покажу тобі будову скинії та будову речей її, і так зробите.

¹⁰ І зроблять вони ковчега з акаційного дерева, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його. ¹¹І пообкладаєш його щирим золотом зсередини та іззовні. І зробиш вінця золотого навколо над ним. ¹²І виллєш для нього чотири золоті каблучки, і даси на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. ¹³І поробиш держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. ¹⁴І повсовуєш ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб ними носити ковчега. ¹⁵В ковчегових каблучках будуть ці держаки; не відступлять вони від нього. ¹⁶І покладеш до ковчегу те свідоцтво, що Я тобі дам. ¹⁷І зробиш віко зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його. ¹⁸І зробиш два золоті херувими, роботою кутою зробиш їх з обох кінців віка. ¹⁹І зроби одного херувима з кінця звідси, а одного херувима з кінця звідти. Від того віка поробите тих херувимів на обох кінцях його. ²⁰І будуть ті херувими простягати крила догори, і затінювати своїми крильми над віком, а їхні обличчя одне до одного; до віка будуть обличчя тих херувимів. ²¹І покладеш те віко згори на ковчега, а до цього ковчега покладеш свідоцтво, яке Я тобі дам. ²²І Я буду тобі відкриватися там, і буду говорити з тобою з-над віка з-посеред обох херувимів, що над ковчегом свідоцтва, про все, що розповім тобі для синів Ізраїлевих.

²³ І зробиш стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його. ²⁴І пообкладаєш його щирим золотом, і зробиш вінця золотого для нього навколо. ²⁵І лиштву зробиш для нього в долоню навколо, і зробиш вінця золотого навколо, для лиштви його. ²⁶І зробиш для нього чотири каблучки із золота, та й даси ці каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. ²⁷Навпроти лиштви будуть ці каблучки, на вкладання для держаків, щоб носити стола. ²⁸І поробиш ті держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом, і на них будуть носити стола. ²⁹І поробиш миски його, і кадильниці його, і чаші його та кухлі його, щоб ними лити, зо щирого золота їх ти поробиш. ³⁰А на столі покладеш хліб показний, що завжди перед Моїм лицем.

³¹ І зробиш свічника зо щирого золота, роботою кутою нехай буде зроблено цього свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квітки його будуть із нього. ³²І шість рамен виходитимуть із боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого боку його. ³³Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника. ³⁴А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його. ³⁵І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під іншими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника. ³⁶Їхні ґудзі та їхні рамена нехай будуть із нього. Увесь він одне куття щирого золота. ³⁷І зробиш сім лямпадок до нього, і нехай засвітять його лямпадки, і нехай він світить на передню сторону його. ³⁸А його щипчики та його лопатки на вугіль щире золото. ³⁹З таланту щирого золота зробиш його та ввесь цей посуд. ⁴⁰І дивись, і зроби за тим зразком, що тобі показувано на горі.

Chapter 26

¹ А скинію зробиш із десяти покривал із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою зробиш ти їх. ²Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна. ³П'ять покривал буде поспинаних одне до одного, і п'ять покривал інших буде поспинаних одне до одного. ⁴І поробиш блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні. І так само зробиш на краю кінцевого покривала в спинанні другім. ⁵П'ятдесят петельок поробиш у покривалі однім, і п'ятдесят петельок поробиш на кінці покривала, що в другім спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї. ⁶І зробиш п'ятдесят золотих гачків, і поспинаєш ті покривала одне до одного тими гачками, і буде одна скинія.

⁷ І проробиш покривала з вовни козиної на намета над внутрішньою скинією, зробиш їх одинадцять покривал. ⁸Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна. ⁹І поспинаєш п'ять покривал осібно, і шість покривал осібно, а шосте покривало складеш удвоє напереді намету. ¹⁰І поробиш п'ятдесят петельок на краю одного покривала, кінцевого в спинанні, і п'ятдесят петельок на краю покривала другого спинання. ¹¹І зробиш п'ятдесят мідяних гачків, і повсовуєш ті гачки в петельки і поспинаєш намета, і буде він один. ¹²А те, що звисає, лишок в наметових покривалах, половина залишку покривала, буде звисати ззаду скинії. ¹³І лікоть із цього, і лікоть із того боку в залишку в довжині наметового покривала буде звішений на боки скинії з цього й з того боку на покриття її. ¹⁴І зробиш накриття для скинії, баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок.

¹⁵ І поробиш для скинії стоячі дошки з акаційного дерева. ¹⁶Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки. ¹⁷В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так зробиш усім дошкам скинійним. ¹⁸І поробиш дошки для скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень. ¹⁹І сорок срібних підстав поробиш під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для двох ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її. ²⁰А для другого боку скинії, в сторону півночі двадцять дощок. ²¹І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку другу. ²²А для заднього боку скинії на захід зробиш шість дощок. ²³І дві дошки зробиш для кутів скинії на заднього бока. ²⁴І нехай вони будуть поєднані здолу, і нехай разом будуть поєднані на верху її до однієї каблучки. Так нехай буде для обох них; нехай вони будуть для обох кутів. ²⁵І буде вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: дві підставі під одну дошку, і дві під дошку другу. ²⁶І зробиш засуви з акаційного дерева, п'ять для дощок одного боку скинії, ²⁷і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід. ²⁸А середній засув посередині дощок буде засувати від кінця до кінця. ²⁹А ці дошки пообкладаєш золотом, а каблучки їхні, на вкладання для засувів, поробиш із золота; і ці засуви пообкладаєш золотом. ³⁰І поставиш скинію згідно з приписами, як тобі показано на горі.

³¹ І зробиш завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробити її з херувимами. ³²І повісь її на чотирьох акаційних стовпах, пообкладаних золотом, гаки їх золоті, на чотирьох срібних підставах. ³³І повісь ту завісу під гачками, і внесеш туди за завісу ковчега свідоцтва. І ця завіса буде відділяти вам між святинею й між Святеє Святих! ³⁴І покладеш те віко на ковчега свідоцтва в Святому Святих. ³⁵І поставиш стола назовні завіси, а свічника навпроти столу на боці скинії на південь, а стола поставиш на боці півночі. ³⁶І зробиш заслону входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. ³⁷І зробиш для заслони п'ять акаційних стовпів, і пообкладаєш їх золотом; гаки їх золото; і виллєш для них п'ять мідяних підстав.

Chapter 27

¹ І зробиш жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина, і п'ять ліктів ширина; квадратовий нехай буде той жертівник, а вишина його три лікті. ²І поробиш роги його на чотирьох кутах його, із нього нехай будуть роги його. І пообкладаєш його міддю. ³І поробиш горшки на зсипування попелу з нього, і лопатки його, і кропильниці його, і видельця його, і його лопатки на вугіль. Для всього посуду його будеш уживати міді. ⁴І зробиш для нього мідяну мережу роботою сітки, а над мережею зробиш чотири мідяні каблучки на чотирьох кінцях його. ⁵І покладеш її здолу під лиштву жертівника, і буде та мережа аж до половини жертівника. ⁶І поробиш держаки для жертівника, держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх міддю. ⁷І буде всунено держаки його в каблучки; і будуть ті держаки на двох боках жертівника при ношенні його. ⁸Порожнявим усередині зробиш його з дощок. Як показано було тобі на горі, так нехай зроблять.

⁹ І зробиш скинійне подвір'я. На південну сторону, на полудень запони для подвір'я, суканий віссон; довжина першій стороні сто літків. ¹⁰А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹¹І так само на сторону півночі вдовжину запони: довжина сто ліктів; а стовпів для нього двадцять, а підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹²А ширина подвір'я в сторону заходу: запони п'ятдесят ліктів, а для них стовпів десять, а їхніх підстав десять. ¹³А ширина подвір'я в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів. ¹⁴І на п'ятнадцять ліктів запони для боку; стовпів для них три, і підстав для них три. ¹⁵А для боку другого п'ятнадцять ліктів запони; стовпів для них три, і підстав для них три. ¹⁶А для брами подвір'я заслона на двадцять ліктів із блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. Для них стовпів чотири, і підстав їхніх чотири. ¹⁷Усі стовпи подвір'я поспинані навколо сріблом; їхні гаки срібло, а підстави їхні мідь. ¹⁸Довжина подвір'я сто ліктів, а ширина скрізь п'ятдесят, а вишина п'ять ліктів. Запони з суканого віссону, а підстави стовпів мідь. ¹⁹Усі речі скинії для всякої служби в ній, усі кілки її й усі кілки подвір'я мідь.

²⁰ І ти накажеш Ізраїлевим синам, і нехай вони приносять тобі оливу з оливок, чисту, товчену, для освітлення, щоб завжди горіла лямпада. ²¹У скинії заповіту назовні завіси, що на свідоцтві, приготує її на запалення Аарон та сини його від вечора аж до ранку перед лицем Господнім. Це вічна постанова їхнім родам від Ізраїлевих синів!

Chapter 28

¹ А ти візьми до себе брата свого Аарона та синів його з ним, з-поміж Ізраїлевих синів, щоб він був священиком для Мене, Аарона, Надава, і Авігу, Елеазара та Ітамара, синів Ааронових. ²І зробиш священні шати для брата свого Аарона на славу й красу. ³І ти скажеш усім мудросердим, що Я наповнив їх духом мудрости, і вони зроблять Ааронові шати для посвячення його, щоб був священиком для Мене. ⁴А оце ті шати, що вони зроблять: нагрудник, і ефод, і верхню шату, і хітон плетений, завій і пояс. І зробиш священні шати для брата свого Аарона та для синів його, щоб він був священиком для Мене. ⁵І візьмуть вони золота, і блакиті, і пурпуру, і червені та віссону,

⁶ і зроблять ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого, робота мистця. ⁷Два злучені нараменники будуть у нього при обох кінцях його, і буде він сполучений. ⁸А пояс мистецький його ефоду, що на нім, тієї ж роботи, нехай буде з нього, з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. ⁹І візьмеш два оніксові камені, та й вирізьбиш на них імена Ізраїлевих синів, ¹⁰шість із їхніх імен на камені однім, а ймення шости позосталих на камені другім, за їхнім народженням. ¹¹Роботою різьбаря каменя, різьбою печатки вирізьбиш на тих обох каменях імена Ізраїлевих синів; оточені золотими гніздами зробиш їх. ¹²І положиш обидва камені на нараменниках ефоду, камені пам'яти для Ізраїлевих синів. І буде носити Аарон їхні ймення перед Божим лицем на обох плечах своїх на пам'ять. ¹³А гнізда поробиш із золота. ¹⁴І два ланцюги зо щирого золота, плетеними поробиш їх, роботою шнурів. І даси ті плетені ланцюги на гнізда.

¹⁵ І зробиш нагрудника судного, роботою мистця, як робота ефоду зробиш його, із золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого зробиш його. ¹⁶Квадратовий нехай буде він, зложений удвоє, п'ядь довжина його, і п'ядь ширина його. ¹⁷І понасаджуєш на ньому каменеве насадження, чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший. ¹⁸А ряд другий: карбункул, сапфір і яспіс. ¹⁹А ряд третій: опаль, агат і аметист. ²⁰А четвертий ряд: хризоліт, і онікс, і берил, вони будуть вставлені в золото в своїх гніздах. ²¹А камені нехай будуть на ймення дванадцяти Ізраїлевих синів, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ймення його нехай будуть для дванадцяти родів. ²²І поробиш на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота. ²³І зробиш на нагруднику дві золоті каблучки, і даси ці дві каблучки на двох кінцях нагрудника. ²⁴І даси два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника. ²⁵А два кінці двох шнурів даси до двох гнізд, і даси на нараменники ефоду спереду його. ²⁶І зробиш дві золоті каблучки, і покладеш їх на двох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефоду, всередину. ²⁷І зробиш дві золоті каблучки, та й даси їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду. ²⁸І прив'яжуть нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду. ²⁹І буде носити Аарон імена Ізраїлевих синів в суднім нагруднику на серці своїм, як буде входити до святині, на повсякчасну пам'ять перед Господнім лицем. ³⁰І даси до судного нагрудника урім та туммім, і будуть вони на Аароновім серці при вході його перед Господнє лице. І буде завжди носити Аарон суд Ізраїлевих синів на своїм серці перед Господнім обличчям.

³¹ І зробиш верхню шату для ефоду, усю блакитну. ³²І нехай буде в середині її отвір для голови його; край отвору нехай буде навколо роботою ткача, як панцерний отвір буде їй, щоб їй не дертися. ³³І поробиш на подолку її гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з червені, на подолку її навколо, і золоті дзвінки поміж ними навколо, ³⁴золотий дзвінок і гранатове яблуко, золотий дзвінок і гранатове яблуко на подолку тієї шати навколо. ³⁵І нехай вона буде на Ааронові для служення, і нехай буде чутий голос його при вході його до святині перед Господнє обличчя, і при виході його, щоб йому не померти. ³⁶І зробиш квітку зо щирого золота, і вирізьбиш на ній, як різьба печатки: Святиня для Господа. ³⁷І покладеш її на нитці з блакиті, і нехай вона буде на завої, на переді завою нехай буде вона. ³⁸І нехай буде вона на Аароновім чолі, і нехай носить Аарон гріх тієї святощі, що Ізраїлеві сини посвятять її для всіх своїх святих дарунків. І нехай вона буде завжди на його чолі на благовоління для них перед Господнім лицем. ³⁹І витчеш хітона з віссону, і зробиш завоя з віссону, і зробиш пояса роботою гаптяра.

⁴⁰ І для синів Ааронових поробиш хітони, і поробиш їм пояси, і поробиш їм покриття голови на славу й красу. ⁴¹І понадягаєш їх на брата свого Аарона та на синів його з ним. І помажеш їх, і рукоположиш їх, і посвятиш їх, і будуть вони священиками Мені. ⁴²І пороби їм льняну спідню одіж, щоб закрити тілесну наготу, від стегон аж до голінок нехай будуть вони. ⁴³І нехай будуть вони на Ааронові та на синах його при вході їх до скинії заповіту, або при приході їх до жертівника на служення в святині, і не понесуть вони гріха, і не помруть. Це вічна постанова йому та нащадками його по ньому!

Chapter 29

¹ А оце та річ, яку ти зробиш їм для посвячення їх, щоб вони були священиками Мені. Візьми одного бичка молодого та два безвадні барани, ²і прісний хліб, і прісні калачі, змішані з оливою, і прісні коржі, помазані оливою, із ліпшої пшеничної муки поробиш їх. ³І покладеш їх до одного коша, і принесеш їх у коші, і того бичка та два ті барани. ⁴А Аарона та синів його приведи до входу скинії умовлення, і обмиєш їх водою. ⁵І візьмеш шати та й убереш Аарона в хітона, і в ефодну шату, і в ефода, і в нагрудника, і опережеш його мистецьким поясом ефоду. ⁶І наложиш завоя на його голову, а на завій даси вінця святости. ⁷І візьмеш оливу помазання, і виллєш йому на голову, та й помажеш його. ⁸І приведеш синів його, та й повбираєш їх у хітони. ⁹І попідперізуєш їх поясом, Аарона та синів його, і наложиш їм покриття голови, і буде для них священство на вічну постанову. І рукоположиш Аарона та синів його. ¹⁰І приведеш бичка до скинії заповіту, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того бичка. ¹¹І заріжеш того бичка перед Господнім обличчям при вході до скинії заповіту. ¹²І візьмеш крови бичка, і помажеш на рогах жертівника пальцем своїм, а всю кров виллєш до основи жертівника. ¹³І візьмеш увесь лій, що покриває нутро, і сальника на печінці, і обидві нирки та лій, що на них, та й спалиш на жертівнику. ¹⁴А м'ясо бичка, і шкуру його та нечистоти його спалиш в огні поза табором, це жертва за гріх. ¹⁵І візьмеш одного барана, і нехай покладуть Аарон та сини його свої руки на голову того барана. ¹⁶І заріжеш того барана, і візьмеш кров його, та й покропиш жертівника навколо. ¹⁷А того барана порозтинаєш на куски його, і виполощеш нутрощі його та голінки його, і покладеш на куски його та на голову його. ¹⁸І спалиш усього барана на жертівнику, це цілопалення для Господа, пахощі любі, огняна жертва, для Господа вона. ¹⁹І візьмеш другого барана, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того барана. ²⁰І заріжеш того барана, і візьмеш крови його, та й даси на пипку Ааронового вуха, і на пипку правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їхньої, і на великий палець їхньої правої ноги. І покропиш ту кров на жертівника навколо. ²¹І візьмеш із крови, що на жертівнику, і з оливи помазання, та й покропиш на Аарона й на шати його, та на синів його й на шати синів його з ним. І освятиться він, і шати його та сини й шати синів його з ним! ²²І візьмеш із того барана лій та курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і сальника на печінці, й обидві нирки, і лій, що на них, і праве стегно, бо це баран посвячення. ²³І один буханець хліба, і один хлібний оливний калач, і один коржик із коша з прісним, що перед лицем Господнім. ²⁴І покладеш усе те на руку Аарона й на руки синів його, і поколихаєш його, як колихання перед Господнім лицем. ²⁵І візьмеш його з їхньої руки, та й спалиш на жертівнику на цілопалення, на пахощі любі перед Господнім лицем, це огняна жертва для Господа. ²⁶І візьмеш грудину з барана посвячення, що Ааронів, і поколихаєш її, як колихання перед Господнім лицем, і це буде твоя частина. ²⁷І посвятиш грудину колихання та стегно приношення, що були колихані, і що було принесене з барана рукоположення, з того, що Ааронове, і з того, що синів його. ²⁸І буде це Ааронові та синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів, бо це приношення. І буде воно приношенням від Ізраїлевих синів і мирних їхніх жертов, їхнє приношення для Господа. ²⁹А священні шати, що Ааронові, будуть по ньому синам його на помазання в них і на рукоположення їх. ³⁰Сім день носитиме їх той із синів його, що буде священиком замість нього, що ввійде до скинії заповіту на служення в святині. ³¹І візьмеш барана посвячення, і звариш м'ясо його в святім місці. ³²І буде їсти Аарон та сини його м'ясо того барана, та той хліб, що в коші, при вході до скинії заповіту. ³³І поїдять вони те, чим окуплено їх на рукоположення їх, на посвячення їх. А чужий не буде їсти, бо святість воно! ³⁴А якщо позостанеться з м'яса посвячення та з того хліба до ранку, то спалиш позостале в огні, не буде те їджене, бо святість воно! ³⁵І зробиш Ааронові та синам його так, як усе, що Я наказав був тобі. Сім день будеш посвячувати їх. ³⁶А бичка, жертву за гріх, будеш споряджати щоденно для окуплення. І будеш очищати жертівника, коли будеш чинити окуплення його. І помажеш його на його посвячення. ³⁷Сім день будеш складати окупа на жертівнику й освятиш його, і стане той жертівник найсвятішим. Усе, що доторкнеться до жертівника, освятиться.

³⁸ А оце те, що будеш споряджати на жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день завжди. ³⁹Одне ягня спорядиш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір. ⁴⁰І десятину ефи пшеничної муки, мішаної в товченій оливі, чверть гіну, і на лиття чверть гіну вина на одне ягня. ⁴¹А ягня друге спорядиш під вечір; як хлібну жертву ранку й як жертву плинну її спорядиш йому, на пахощі любі, огняна жертва для Господа, ⁴²стале цілопалення для ваших поколінь при вході до скинії заповіту перед Господнім лицем, що буду там відкриватися вам, щоб говорити до тебе там. ⁴³І буду відкриватися там Ізраїлевим синам, і це місце буде освячене Моєю славою. ⁴⁴І освячу скинію заповіту, і жертівника, і Аарона та синів його освячу, щоб вони були священиками Мені. ⁴⁵І буду Я спочивати серед Ізраїлевих синів, і буду їм Богом. ⁴⁶І познають вони, що Я Господь, їхній Бог, що вивів їх із єгипетського краю, щоб перебувати Мені серед них. Я Господь, їхній Бог!

Chapter 30

¹ І зробиш жертівника на кадіння кадила, з акаційного дерева зробиш його. ²Лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий нехай буде він, а два лікті вишина його. З нього виходитимуть роги його. ³І пообкладаєш його щирим золотом, дах його та стіни його навколо, та роги його. І зробиш йому вінця золотого навколо. ⁴І дві золоті каблучки зробиш йому під вінця його, на двох боках його зробиш, на двох сторонах, і буде це на вкладання для держаків, щоб ними носити його. ⁵І поробиш держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. ⁶І поставиш його перед завісою, що над ковчегом свідоцтва, перед віком, що на свідоцтві, яким Я буду тобі відкриватися там. ⁷І буде Аарон кадити на ньому кадило пахощів щоранку, коли він поправлятиме лямпадки, то буде кадити його. ⁸І при запаленні лямпадок під вечір він буде кадити його. Це постійне кадило перед Господнім лицем на ваші покоління! ⁹Не запалите на ньому чужого кадила, ані цілопалення, ані жертви хлібної, і жертви рідинної не будете лити на ньому. ¹⁰І складе Аарон окупа на роги його, раз у році, з крови жертви за гріх раз у році дня Окуплення складе він окупа на нього на ваші покоління. Це найсвятіше для Господа!

¹¹ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹²Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві при переліку їх, і не буде між ними моровиці при переліку їх. ¹³Оце дасть кожен, що переходить на переліку: половину шекля, на міру шеклем святині, двадцять ґер той шекель; половина цього шекля приношення для Господа. ¹⁴Кожен, хто переходить на переліку, від віку двадцяти літ і вище, дасть приношення для Господа. ¹⁵Багатий не побільшить, а вбогий не зменшить від половини шекля, даючи приношення Господеві для складання окупу за ваші душі. ¹⁶І візьмеш гроші окупу від Ізраїлевих синів, та й даси їх на роботу скинії заповіту. І буде воно Ізраїлевим синам на пам'ять перед Господнім обличчям для окуплення за ваші душі.

¹⁷ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁸І зробиш умивальницю з міді, і підстава її мідь, на вмивання. І поставиш її між скинією заповіту й між жертівником, і наллєш туди води. ¹⁹І будуть Аарон та сини його мити з неї свої руки та ноги свої. ²⁰Коли вони входитимуть до скинії заповіту, то будуть мити в воді, щоб їм не вмерти, або коли будуть відходити до жертівника на служення, щоб спалити огняну жертву для Господа. ²¹І будуть вони вмивати руки свої та ноги свої, щоб їм не вмерти. І буде це для них вічна постанова, для нього й для нащадків його на їхні покоління!

²² І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²³А ти візьми собі найкращих пахощів: самотечної мірри п'ять сотень шеклів, і запашного цинамону половину його: двісті й п'ятдесят, і запашної очеретини двісті й п'ятдесят, ²⁴і касії п'ять сотень шеклів на міру шеклем святині, та гін оливкової оливи. ²⁵І зробиш її миром святого помазання, масть складену, робота робітника масти. Це буде миро святого помазання. ²⁶І намастиш ним скинію заповіту, і ковчега свідоцтва, ²⁷і стола та всі речі його, і свічника та речі його, і жертівника кадила, ²⁸і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її. ²⁹І освятиш їх, і стануть вони найсвятішим, усе, що доторкнеться до них, освятиться! ³⁰І помажеш Аарона та синів його, та посвятиш їх на священнослуження Мені. ³¹А до синів Ізраїлевих будеш говорити, кажучи: Це буде Мені миро святого помазання на ваші покоління. ³²На людське тіло не буде воно лите, і за постановою про нього не буде робитися, як воно, святиня воно, воно буде святиня для вас! ³³Кожен, хто сам робитиме масть, як воно, і хто дасть із нього на чужого, той буде витятий із народу свого. ³⁴І промовив Господь до Мойсея: Візьми собі пахощів: бальзаму, і ониху, і хелбану, пахощів, та чистого ладану, кожне буде в рівній частині. ³⁵І зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте, святе. ³⁶І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям свідоцтва в скинії заповіту, що Я буду являтися тобі там, це буде найсвятіше для вас! ³⁷А кадило, що зробите, за постановою про нього це зробите собі, воно буде тобі святість для Господа! ³⁸Кожен, хто зробить, як воно, щоб нюхати з нього, той буде витятий із народу свого!

Chapter 31

¹ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ²Дивися, Я покликав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени, ³і наповнив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи, ⁴на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, ⁵і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі. ⁶І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, і зроблять вони все, що Я наказав був тобі: ⁷скинію заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скинійні речі, ⁸і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його, і жертівника кадила, ⁹і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її, ¹⁰і шати служебні, і шати священні для священика Аарона, і шати синів його на священнослуження, ¹¹і оливу помазання, і запашне кадило для святині, як усе, що Я наказав був тобі, вони зроблять.

¹² І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹³А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас! ¹⁴І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її! ¹⁵Шість день буде робитися праця, а дня сьомого субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за суботнього дня, той конче буде забитий! ¹⁶І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь. ¹⁷Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю та спочив. ¹⁸І дав Він Мойсеєві, коли закінчив говорити з ним на Сінайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам'яні, писані Божим перстом.

Chapter 32

¹ І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. ²І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене. ³І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона. ⁴І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! ⁵І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа! ⁶І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.

⁷ А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю. ⁸Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! ⁹І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він! ¹⁰А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом. ¹¹І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою? ¹²Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу! ¹³Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки. ¹⁴І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.

¹⁵ І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані. ¹⁶А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях. ¹⁷І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі! ¹⁸А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу! ¹⁹І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!... ²⁰І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.

²¹ І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього? ²²А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому. ²³І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. ²⁴І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля. ²⁵І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами. ²⁶І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини. ²⁷І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого. ²⁸І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка. ²⁹І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.

³⁰ І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх. ³¹І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів! ³²А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав... ³³І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї. ³⁴А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх! ³⁵І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.

Chapter 33

¹ І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його, ²і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, ³до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі. ⁴І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби. ⁵Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі. ⁶І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.

⁷ А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором. ⁸І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії. ⁹І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм. ¹⁰І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого. ¹¹І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.

¹² І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх. ¹³Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій. ¹⁴А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку. ¹⁵І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси. ¹⁶Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі. ¹⁷І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе. ¹⁸А він відказав: Покажи мені славу Свою! ¹⁹І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний. ²⁰І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити. ²¹І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі. ²²І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду. ²³А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.

Chapter 34

¹ І промовив Господь до Мойсея: Витеши собі дві кам'яні таблиці, як перші, і Я напишу на цих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти розбив. ²І приготовся на рано. І вийдеш рано вранці на гору Сінай, і станеш Мені там на верхів'ї гори. ³А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі нехай нікого не буде видно. І також дрібна худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори. ⁴І витесав він дві кам'яні таблиці, як перші. І встав Мойсей рано вранці, та й вийшов на гору Сінай, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві таблиці кам'яні.

⁵ А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та й покликав Ім'ям Господа. ⁶І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, ⁷що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях. ⁸І Мойсей поквапно вклонився до землі, і впав, ⁹та й сказав: Якщо я знайшов милість в очах Твоїх, Владико, то нехай же Владика йде серед нас, бо народ цей твердошиїй. І Ти пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спадком Своїм.

¹⁰ А Він відказав: Ось Я складаю заповіта перед усім народом твоїм. Я чинитиму чуда, які не були творені на всій землі і в жодного народу. І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню його з тобою, який він страшний! ¹¹Виконуй те, що Я наказую тобі сьогодні. Ось Я виганяю перед тобою амореянина, і ханаанеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. ¹²Стережися, щоб не склав ти умови з мешканцем тієї землі, що ти входиш на неї, щоб він не став пасткою серед тебе. ¹³Бо ви їхні жертівники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи для богів поторощите, а їхні дерева святі повирубуєте. ¹⁴Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він! ¹⁵Щоб не склав ти умови з мешканцем Краю, як будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і будуть богам своїм жертви приносити, то якщо він покличе тебе, то ти не будеш їсти із жертви його. ¹⁶І не візьмеш із дочок його для синів своїх, бо будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і вчинять розпусниками синів твоїх вслід за богами своїми. ¹⁷Литих богів не зробиш собі.

¹⁸ Будеш виконувати свято Опрісноків. Сім день будеш їсти опрісноки, що Я наказав був тобі на умовлений час місяця авіва, бо в місяці авіві ти вийшов з Єгипту. ¹⁹Усе, що відкриває утробу то Моє, як і всяка твоя худоба, що є самець, відкриття утроби вола та вівці. ²⁰А відкриття утроби осла викупиш ягням. А якщо його не викупиш, то заб'єш його, зламавши шию. Кожного перворідного з синів твоїх викупиш. І не будуть являтися перед обличчя Моє з порожньою рукою. ²¹Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від праці. ²²І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року. ²³Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога Ізраїлевого. ²⁴Бо Я вижену людей перед лицем твоїм, і розширю границю твою, і ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році. ²⁵Не будеш приносити на квашенім крови жертви твоєї, і не переночує до рана святкова жертва Пасхи. ²⁶Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері. ²⁷І промовив Господь до Мойсея: Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем.

²⁸ І був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей. ²⁹І сталося, коли сходив Мойсей з гори Сінай, а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, що Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з ним. ³⁰І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея, аж ось лице його променіло, і вони боялися підійти до нього! ³¹І кликнув до них Мойсей, і звернулися до нього Аарон та всі начальники в громаді. І Мойсей говорив до них. ³²А потім попідходили всі Ізраїлеві сини, і він наказав їм усе, що Господь говорив з ним на горі Сінай. ³³І скінчив Мойсей говорити з ними, і дав на лице своє покривало. ³⁴А коли Мойсей входив перед Господнє лице на розмову з Ним, то здіймав покривало аж до свого виходу. І він виходив, і говорив до Ізраїлевих синів, що було наказано йому. ³⁵І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, що променіло лице Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого, щоб говорити з Ним.

Chapter 35

¹ І зібрав Мойсей усю громаду Ізраїлевих синів, та й промовив до них: Ось ті речі, що Господь наказав їх чинити. ²Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято, субота спочинку від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде забитий! ³Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших осадах. ⁴І сказав Мойсей до всієї громади Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та річ, що Господь наказав, говорячи: ⁵Візьміть від себе приношення для Господа. Кожен за щедрим серцем своїм принесе його, приношення Господеві: золото, і срібло, і мідь, ⁶і блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовну козину, ⁷і начервоно пофарбовані баранячі шкурки, і шкурки тахашеві, і акаційні дерева, ⁸і оливу на освітлення, і пахощі на оливу помазання, та пахощів на кадило, ⁹і каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника. ¹⁰А кожен із вас мудросердий прийде та зробить, що наказав був Господь: ¹¹скинію внутрішню та її намета зовнішнього, і покриття її, і гачки її, і дошки її, засуви її, стовпи її та підстави її; ¹²ковчега, і держаки його, віко й завісу заслони; ¹³стола, і держаки його, і всі речі його, і хліб показний; ¹⁴і свічника освітлення, і речі його, і лямпадки його, і оливу освітлення; ¹⁵і жертівника кадила, і держаки його, і оливу помазання, і кадило пахощів та заслону входу при вході; ¹⁶жертівника цілопалення, і мідяну його сітку, держаки його, і всі речі його, умивальницю й підставу її; ¹⁷запони подвір'я, стовпи його, і підстави його та заслону брами подвір'я; ¹⁸кілки скинії, і кілки подвір'я та шнури їхні; ¹⁹і шати служебні на служення в святині, священні шати для священика Аарона, та шати синів його на священнослуження.

²⁰ І вийшла вся громада Ізраїлевих синів від Мойсея. ²¹І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи скинії заповіту, і на кожну працю його, і на священні шати. ²²І приходили ті чоловіки з жінками, кожен щедросердий, і приносили гачка, і носову сережку, і персня, і сережку, всякі золоті речі, та все, що людина приносила, як золото приношення для Господа. ²³І кожна людина принесла, що хто мав: блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовна козина, і баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і шкурки тахашеві. ²⁴Кожен, хто жертвував срібне та мідяне приношення, приносив Господнє приношення, і кожен, хто мав, поприносили акаційне дерево, на всяке зайняття коло тієї роботи. ²⁵І кожна мудросерда жінка пряла руками своїми, і приносила пряжку: блакить, і пурпур, і червень, і віссон. ²⁶І всі жінки, кого вело їхнє серце, пряли козину вовну. ²⁷А начальники поприносили каміння оніксу, і каміння вставлення для ефоду та для нагрудника, ²⁸і пахощі, і оливу на освітлення, і для оливи помазання, і для запашного кадила. ²⁹Кожен чоловік та жінка, кого їхнє серце схиляло приносити для кожної праці, яку Господь наказав робити рукою Мойсея, Ізраїлеві сини приносили добровільний дар для Господа.

³⁰ І сказав Мойсей до Ізраїлевих синів: Дивіться, Господь назвав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного роду. ³¹І наповнив його Духом Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи ³²на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, ³³і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій мистецькій роботі. ³⁴І вклав в його серце, щоб навчав, він і Оголіяв, син Ахісамаха, Данового племени. ³⁵Він наповнив їх мудрістю серця, щоб робили вони всяку роботу обрібника, і мистця, і гаптівника в блакиті, і в пурпурі, і в червені, і в віссоні, і ткача, що роблять усяку роботу й задумують мистецькі речі.

Chapter 36

¹ І зробить Бецал'їл та Оголіяв, та кожен мудросердий чоловік, кому Господь дав мудрости та розсудку, щоб уміти зробити кожну працю роботи в святині на все, що Господь наказав був. ²І покликав Мойсей Бецал'їла та Оголіява, та кожного мудросердого чоловіка, кому Господь подав мудрість у серце, кожного, кого вело серце зблизитися до тієї праці, щоб зробити її. ³І взяли вони від Мойсея все приношення, що позносили Ізраїлеві сини для праці служби святині, щоб зробити її. А вони ще приносили до нього щоранку добровільного дара. ⁴І прибули всі мудреці, що роблять усю роботу святині, кожен із праці своєї, яку вони роблять, ⁵і сказали до Мойсея, говорячи: Народ приносить більше, ніж потрібно було для праці, яку Господь звелів був зробити. ⁶І Мойсей наказав проголосити в таборі, говорячи: Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже нічого на приношення для святині. І був стриманий народ від приносів. ⁷А наготовленого було досить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось.

⁸ І зробили кожен мудросердий із тих, що робили скинійну працю: десять покривал із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою він поробив їх. ⁹Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна. ¹⁰І поспинав він п'ять покривал одне до одного, і п'ять інших покривал поспинав одне до одного. ¹¹І поробив він блакитні петельки на краю одного покривала з кінця в спинанні. Так само зробив на краю кінцевого покривала в спинанні другім. ¹²П'ятдесят петельок зробив він у покривалі однім, і п'ятдесят петельок зробив він на кінці покривала, що в другім спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї. ¹³І зробив він п'ятдесят золотих гачків, і поспинав ті покривала одне до одного тими гачками, і стала одна скинія.

¹⁴ І зробив він покривала з вовни козиної до намета над внутрішньою скинією, одинадцять покривал зробив таких. ¹⁵Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна. ¹⁶І поспинав він п'ять покривал осібно, а шість тих покривал осібно. ¹⁷І поробив він п'ятдесят петельок на краю кінцевого покривала в спинанні, і п'ятдесят петельок поробив на краю покривала другого спинання. ¹⁸І зробив він п'ятдесят мідяних гачків на спинання скинії, щоб стала вона одна. ¹⁹І зробив він накриття для скинії, баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок. ²⁰І поробив він для скинії стоячі дошки з акаційного дерева. ²¹Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки. ²²В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так він поробив усі дошки скинії. ²³І поробив він дошки для скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень. ²⁴І сорок срібних підстав поробив він під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її. ²⁵А для другого боку скинії, у бік півночі зробив він двадцять дощок. ²⁶І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку другу. ²⁷А для заднього боку скинії на захід зробив він шість дощок. ²⁸І дві дошки зробив він для скинійних кутів на заднього бока. ²⁹І були вони поєднані здолу, і разом були вони поєднані на верху її до однієї каблучки. Так зробив він для них обох, для обох кутів. ³⁰І було вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: по дві підставі під одну дошку. ³¹І зробив він засуви з акаційного дерева, п'ять для дощок одного боку скинії, ³²і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на захід. ³³І зробив він середнього засува, щоб засувати по середині дощок від кінця до кінця. ³⁴А ці дошки він пообкладав золотом, а каблучки їхні, на вкладання для засувів, поробив із золота; і ці засуви він пообкладав золотом.

³⁵ І зробив він завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробив її з херувимами. ³⁶І він зробив для неї чотири акаційні стовпи, і пообкладав їх золотом, гаки їх золоті, і вилив для них чотири срібних підставі. ³⁷І зробив він заслону для входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. ³⁸А стовпи її п'ять, а гаки їх золоті; і він пообкладав їх верхи та їх обручі золотом; а підстави їхні п'ять із міді.

Chapter 37

¹ І зробив Бецал'їл ковчега з акаційного дерева, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його. ²І пообкладав він його щирим золотом зсередини та іззовні. І вінця золотого зробив навколо над ним. ³І він вилив для нього чотири золоті каблучки на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. ⁴І він поробив держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом. ⁵І він повсовував ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб носити ковчега. ⁶І віко зробив зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його. ⁷І зробив два золоті херувими, роботою кутою зробив їх з обох кінців віка. ⁸І зробив одного херувима з кінця звідти, а одного херувима з кінця звідси. З того віка поробив тих херувимів на обох кінцях його. ⁹І були ті херувими з простягненими догори крилами, і затінювали своїми крилами над віком, а їхні лиця одне до одного; до віка були схилені лиця тих херувимів.

¹⁰ І зробив він стола з акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його. ¹¹І пообкладав його щирим золотом, і зробив вінця золотого для нього навколо. ¹²І лиштву зробив він для нього в долоню навколо, і зробив вінця золотого навколо для лиштви його. ¹³І він вилив для нього чотири каблучки із золота, та й дав ті каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. ¹⁴При лиштві були ті каблучки, вкладання для держаків, щоб носити стола. ¹⁵І поробив він ті держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом, щоб носити стола. ¹⁶І поробив він ті речі, що на столі: миски його, і кадильниці його, і кухлі його та чаші його, що ними лито, золото щире. ¹⁷І зробив він свічника зо щирого золота, роботою кутою зробив він того свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квіти його виходили з нього. ¹⁸І шість рамен виходило з боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого боку його. ¹⁹Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника. ²⁰А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його. ²¹І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під другими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із свічника. ²²Їхні ґудзі та їхні рамена виходили з нього. Увесь він одне куття щирого золота. ²³І зробив він сім лямпадок до нього; а його щипчики та його лопатки на вугіль зо щирого золота. ²⁴З таланту щирого золота зробив він його та всі його речі.

²⁵ І зробив він кадильного жертівника з акаційного дерева, лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий, а два лікті вишина його. З нього були його роги. ²⁶І пообкладав він його щирим золотом, верх його та стіни його навколо, та роги його. І вінця золотого навколо зробив. ²⁷І дві золоті каблучки зробив йому під вінця його, зробив на обох боках його, на вкладання для держаків, щоб ними носити його. ²⁸І держаки поробив із акаційного дерева, і золотом пообкладав їх. ²⁹І зробив він миро святого помазання, і чисте кадило пахощів, робота робітника масти.

Chapter 38

¹ І зробив він жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина його, і п'ять ліктів ширина його, квадратовий, а вишина його три лікті. ²І поробив він роги його на чотирьох кутах його, з нього були його роги. І пообкладав його міддю. ³І він поробив усі речі жертівника: горшки, і шуфлі, і кропильниці, видельця, і лопатки на вугілля. Усі речі його поробив він із міді. ⁴І мережу зробив він із міді для жертівника роботою сітки, під лиштву його здолу до половини його. ⁵І вилив він чотири каблучки на чотирьох кінцях його для мідяної мережі, на вкладання для держаків. ⁶І поробив він держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх міддю. ⁷І повсовував він ті держаки в каблучки на боках жертівника, щоб ними носити його. Порожнявим усередині зробив його з дощок. ⁸І зробив він умивальницю з міді та підставу її з міді, з дзеркалами жінок, що сповняли службу при вході скинії заповіту.

⁹ І зробив він подвір'я. На південну сторону, на полудень запони того подвір'я, суканий віссон, сто ліктів. ¹⁰А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹¹А в сторону півночі сто ліктів; стовпів для них двадцять і підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹²А в сторону заходу, запони, п'ятдесят ліктів; стовпів для них десять, і підстав для них десять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло. ¹³А в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів. ¹⁴Запони до боку п'ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і підстав для них три. ¹⁵А для другого боку з цієї й з тієї сторони брами подвір'я запони на п'ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і підстав для них три. ¹⁶Всі запони подвір'я навколо віссон суканий. ¹⁷А підстави для стовпів мідь, гаки стовпів та обручів їхніх срібло. А обклад верхів їх срібло, і вони всі стовпи подвір'я поспинані сріблом. ¹⁸А заслона брами подвір'я робота гаптівника: блакить, і пурпур, і червень та суканий віссон; і двадцять ліктів довжина, а вишина в ширині п'ять ліктів, відповідно запонам подвір'я. ¹⁹А стовпів для них чотири, і підстав для них чотири, із міді. Гаки їх срібло, і обклад верхів їх та їхніх обручів срібло. ²⁰А всі кілки для скинії й для подвір'я навколо мідь.

²¹ Оце перелік скинії, скинії свідоцтва, що був обрахований на приказ Мойсея, за допомогою Левитів під рукою Ітамара, сина Аарона, священика. ²²А Бецал'їл, син Урія, сина Хура, Юдиного племени, поробив усе, що Господь наказав був Мойсеєві. ²³А з ним Оголіяв, син Ахісамахів, Данового племени, оброблювач, і мистець, і гаптівник блакиттю, і пурпуром, і червенню, і віссоном. ²⁴Усе золото, вжите для праці в усій роботі святині, то було золото колихання, двадцять і п'ять талантів та сім сотень і тридцять шеклів на міру шеклем святині. ²⁵А срібло полічених у громаді мужів сто талантів та тисяча, і сімсот і сімдесят і п'ять шеклів на міру шеклем святині, ²⁶на голову бека, цебто половина шекля на міру шеклем святині для кожного, хто переходив при переліку від віку двадцяти літ і вище, для шостисот тисяч і трьох тисяч і п'ятисот і п'ятидесяти. ²⁷І було сто талантів срібла на відлиття підстав святині та підстав завіси, сотня підстав на сотню талантів, талант на підставу. ²⁸А з тисячі й семисот і семидесяти й п'яти шеклів поробив він гаки для стовпів, і пообкладав їхні верхи та поспинав їх. ²⁹А міді колихання було сімдесят талантів та дві тисячі й чотириста шеклів. ³⁰І поробив він із неї підстави входу скинії заповіту, і жертівника мідяного, і його мідяну мережу, та всі речі жертівника, ³¹і підстави подвір'я навколо, і підстави брами подвір'я, і скинійні кілки, і всі кілки подвір'я навколо.

Chapter 39

¹ А з блакиті й пурпуру та червені поробили вони службові шати для служення в святині. І поробили священні шати, що вони для Аарона, як Господь наказав був Мойсеєві. ²І зробив він ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. ³І повибивали вони золоті бляхи, та й настригли ниток на роботу серед блакиті, і серед пурпуру, і серед червені, і серед віссону, робота мистця. ⁴Вони зробили для нього злучені нараменники, на обох кінцях його він був сполучений. ⁵А пояс мистецький для накладання ефоду, що з ним з'єднаний і однакового з ним виробу, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон, як Господь наказав був Мойсеєві. ⁶І поробили вони камені оніксові, оточені золотими гніздами, вирізьблені різьбою печатки, з іменами Ізраїлевих синів. ⁷І він їх поклав на ефодові нараменники, камені на пам'ять для Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві. ⁸І зробив він нагрудника, роботою мистця, як робота ефоду, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон. ⁹Квадратовий він був, складеним удвоє зробили нагрудника, п'ядь ширина його, складений удвоє. ¹⁰І понасаджували на ньому чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший. ¹¹А ряд другий: карбункул, сапфір і яспіс. ¹²А ряд третій: опаль, агат і аметист. ¹³А четвертий ряд: хризоліт, онікс і беріл, вони вставлені золотими насадами в своїх гніздах. ¹⁴А камені ті на ймення дванадцятьох Ізраїлевих синів вони, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ім'я його для дванадцяти племен. ¹⁵І поробили вони на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота. ¹⁶І зробили вони дві золоті гнізді та дві золоті каблучки, і дали ці каблучки на двох кінцях нагрудника. ¹⁷І дали два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника. ¹⁸А два кінці обох шнурів дали до двох гнізд, і дали на нараменники ефоду спереду його. ¹⁹І зробили дві золоті каблучки, та й поклали на обох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефоду, всередину. ²⁰І зробили вони дві золоті каблучки, та й дали їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду. ²¹І прив'язали нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду, як Господь наказав був Мойсеєві. ²²І зробив він шату для ефоду, ткацькою роботою, всю блакитну. ²³А отвір шати в середині її, як отвір панцера; край отвору її обрамований навколо, щоб не дертися їй. ²⁴І поробили вони на подолку шати гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з суканої червені. ²⁵І поробили дзвінки зо щирого золота, і дали ті дзвінки поміж гранатові яблука на подолку шати навколо, поміж ті гранатові яблука, ²⁶дзвінок і гранатове яблуко, дзвінок і гранатове яблуко на подолку шати тієї навколо, на служення, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁷І поробили вони хітони з віссону, робота ткача, для Аарона та для синів його, ²⁸і завоя з віссону, і шапки накриття з віссону, і льняна спідня одіж із суканого віссону, ²⁹і пояса з суканого віссону, і блакиті, і пурпура та з червені, робота гаптяра, як Господь наказав був Мойсеєві. ³⁰І зробили квітку, вінця святости, зо щирого золота, і написали на нім письмом різьби печатки: Святиня для Господа. ³¹І дали на нім блакитну нитку, щоб була на завої згори, як Господь наказав був Мойсеєві.

³² І скінчилася вся робота скинії, скинії заповіту. І зробили Ізраїлеві сини все, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили вони. ³³І позносили вони до Мойсея скинію внутрішню, намета зовнішнього та всі речі її: гачки її, дошки її, засуви її, і стовпи її та підстави її, ³⁴і накриття з баранячих начервоно пофарбованих шкурок, і накриття з тахашевих шкурок, і завісу заслони, ³⁵ковчега свідоцтва, і держаки його, і віко, ³⁶стола, усі речі його, і хліб показний, ³⁷чистого свічника та лямпадки його, лямпадки розставлені, та всі речі його й оливу освітлення, ³⁸і золотого жертівника, миро помазання, і запашне кадило, і завісу при вході скинії, ³⁹мідяного жертівника, і його мідяну мережку, держаки його, і всі речі його, умивальницю та підставу її, ⁴⁰запони подвір'я, стовпи його, і підстави його, і заслону для брами подвір'я, шнури його, і кілки його, і всі речі для служби в скинії, у скинії заповіту, ⁴¹службові шати для служення в святині, священні шати священика Аарона, і шати синів його для священнослуження. ⁴²Усе так, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини всю ту роботу. ⁴³І побачив Мойсей усю ту роботу, і ось вони зробили її! Як Господь наказав був, так зробили вони. І поблагословив їх Мойсей!

Chapter 40

¹ А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Першого місяця, першого дня місяця поставиш намета для скинії заповіту. ³І поставиш там ковчега свідоцтва, і закриєш ковчега завісою. ⁴І внесеш стола, і порозкладаєш належне йому; і внесеш свічника, і запалиш його лямпадки. ⁵І поставиш золотого жертівника для кадила перед ковчегом свідоцтва; і повісиш заслону входу скинії. ⁶І поставиш жертівника цілопалення перед входом скинії, скинії заповіту. ⁷І поставиш умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і даси туди води. ⁸І поставиш подвір'я навколо, і даси заслону брами подвір'я. ⁹І візьмеш миро помазання, та й помажеш скинію та все, що в ній, і освятиш її та всі речі її, і стане вона святістю. ¹⁰І помажеш жертівника цілопалення та всі речі його, і освятиш жертівника, і стане жертівник Найсвятішим. ¹¹І помажеш умивальницю та підставу її, і освятиш її. ¹²І приведеш Аарона та синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою. ¹³І зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освятиш його, і він буде священнослужити Мені. ¹⁴І приведеш синів його, і позодягаєш їх у хітони. ¹⁵І помажеш їх, як помазав їхнього батька, і будуть вони священнослужити Мені. І станеться, що помазання їх буде на них на вічне священство, на їхні покоління!

¹⁶ І зробив Мойсей усе, як Господь наказав був йому, так він зробив. ¹⁷І сталося першого місяця другого року, першого дня місяця, була поставлена скинія! ¹⁸І поставив Мойсей скинію, і дав підстави її, і поклав дошки її, і дав засови її, і поставив стовпи її. ¹⁹І розтягнув намета над внутрішньою скинією, і поклав скинійне накриття на неї згори, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁰І взяв він і поклав свідоцтво до ковчега, а на ковчега поклав держаки, і дав на ковчега віко згори. ²¹І вніс він ковчега до скинії, і повісив завісу заслони, і закрив ковчег свідоцтва, як Господь наказав був Мойсеєві. ²²І дав він стола в скинію заповіту, на стороні скинії на північ, поза завісою. ²³І порозкладав на ньому розклад хліба перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁴І поставив свічника в скинії заповіту навпроти стола, на стороні скинії на південь. ²⁵І позасвічував лямпадки перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁶І поставив золотого жертівника в скинії заповіту перед завісою. ²⁷І кадив він на ньому запашні кадила, як Господь наказав був Мойсеєві. ²⁸І повісив входову заслону до скинії. ²⁹А жертівника цілопалення поставив при вході скинії, скинії заповіту, і приніс на ньому цілопалення та жертву хлібну, як Господь наказав був Мойсеєві. ³⁰І поставив умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і туди дав води на миття. ³¹І вмивали з нього Мойсей й Аарон та сини його руки свої та ноги свої. ³²Коли вони входили до скинії заповіту, і коли зближалися до жертівника, вони обмивалися, як Господь наказав був Мойсеєві. ³³І поставив подвір'я навколо скинії та жертівника, і повісив заслону брами подвір'я.

³⁴ А хмара закрила скинію заповіту, і слава Господня наповнила скинію. ³⁵І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня наповнила скинію. ³⁶А коли підіймалася хмара з-над скинії, то Ізраїлеві сини рушали в усі свої подорожі. ³⁷А якщо хмара не підіймалася, то не рушали вони аж до дня, коли вона підіймалася, ³⁸бо над скинією вдень була хмара Господня, а вночі був огонь у ній, на очах усього Ізраїлевого дому в усіх його подорожах!

Chapter 1

¹ І кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе жертву для Господа зо скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву.

³ Якщо жертва його цілопалення з худоби великої, то нехай принесе його, самця безвадного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім. ⁴І покладе він руку свою на голову цілопалення, і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його. ⁵І заріже він ягня перед Господнім лицем. А Ааронові сини, священики, принесуть кров, і покроплять тією кров'ю на жертівника навколо, що при вході до скинії заповіту. ⁶І здере він шкуру з жертви цілопалення, і розітне його на куски його. ⁷І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника, і покладуть дров на тім огні. ⁸І порозкладають Ааронові сини, священики, ті куски, голову та товщ, на дровах, що на огні, який на жертівнику. ⁹А його нутрощі та голінки його обмиє водою. І священик усе те спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

¹⁰ А якщо його жертва з дрібної худобини, з овець або з кіз на цілопалення, то нехай приведе його, безвадного самця, ¹¹і заріже його на боці жертівника на північ, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо. ¹²І розітне його на куски його, голову його, і товщ його, а священик порозкладає їх на дровах, що на огні, який на жертівнику. ¹³А нутрощі та голінки обмиє водою. І священик принесе все це, та й спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа. ¹⁴А якщо цілопалення його жертва для Господа з птаства, то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою. ¹⁵І принесе її священик до жертівника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертівнику, а кров його буде вилита при стіні жертівника. ¹⁶І здійме його воло в пір'ї його, і кине його при жертівнику на схід на місце попелу. ¹⁷І роздере його між крильми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертівнику на дровах, що на огні, воно цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

Chapter 2

¹ А коли хто принесе жертву, жертву хлібну для Господа, то нехай пшенична мука буде жертва його, а він поллє на неї оливи, і дасть на неї ладану. ²І принесе її до Ааронових синів, священиків, і візьме звідти повну свою жменю пшеничної муки її, і оливи її зо всім її ладаном, та й спалить священик на жертівнику за пригадувальну частину, це огняна жертва, пахощі любі для Господа. ³А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його, це Найсвятіше з Господніх жертов! ⁴А коли принесеш жертву, жертву хлібну випеченого в печі, то нехай це буде пшенична мука, прісні калачі, мішані в оливі, та прісні коржики, помазані оливою. ⁵А якщо твоя жертва жертва хлібна на лопатці, то нехай це буде пшенична мука, мішана в оливі, прісна. ⁶Поламати її на шматочки, і поллєш на неї оливи, це хлібна жертва. ⁷А якщо твоя жертва жертва хлібна смаження, то нехай буде зроблена в оливі з пшеничної муки. ⁸І принесеш хлібну жертву, що зроблена з тих речей, для Господа, і подаси її до священика, а він принесе її до жертівника. ⁹І принесе священик із хлібної жертви за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику, це огняна жертва, любі пахощі для Господа. ¹⁰А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його: це Найсвятіше з Господніх жертов!

¹¹ Кожна хлібна жертва, яку принесете Господеві, не буде зроблена квашена, бо все квашене й усякий мед не спалите з нього огняної жертви для Господа. ¹²Як жертву первоплоду принесіть її для Господа, а на жертівника вона не приноситься на любі пахощі. ¹³І кожну жертву, жертву хлібну, посолиш сіллю. І хлібної жертви твоєї не позбавиш соли заповіту Бога твого, на кожній жертві твоїй принесеш соли. ¹⁴А якщо принесеш хлібну жертву первоплодів для Господа, то колосся, пряжене в огні, як потовчене зерно принесеш хлібну жертву своїх первоплодів. ¹⁵І полий на неї оливи, і поклади на неї ладану, це жертва хлібна. ¹⁶І спалить священик за пригадувальну частину її з потовченого зерна, із оливи її на всім ладані її, це огняна жертва для Господа.

Chapter 3

¹ А якщо його жертва мирна, якщо з великої худоби він приносить чи самця, чи самицю, він принесе її безвадну перед Господнє лице, ²і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її при вході до скинії заповіту. А Ааронові сини, священики, покроплять тією кров'ю на жертівника навколо. ³І принесе він із мирної жертви огняну жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах, ⁴і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. ⁵І спалять те сини Ааронові на жертівнику на цілопалення, що на дровах, яке на огні, це огняна жертва, пахощі любі для Господа.

⁶ А якщо з дрібної худоби його жертва на мирну жертву для Господа, самець чи самиця, то безвадну принесе її. ⁷Якщо приносить він на жертву вівцю, то принесе її перед Господнє лице, ⁸і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо. ⁹І він принесе з мирної жертви огняну жертву для Господа, цілого курдюка, якого здійме при хребті, і лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах, ¹⁰і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. ¹¹І священик спалить те на жертівнику, хліб огняної жертви для Господа. ¹²А якщо жертва його коза, то піднесе її перед лице Господнє, ¹³і покладе свою руку на голову її, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров'ю її на жертівника навколо. ¹⁴І він принесе з неї жертву свою, жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах, ¹⁵і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками. ¹⁶І священик спалить їх на жертівнику, це пожива, огняна жертва на любі пахощі; увесь лій для Господа. ¹⁷Оце постанова вічна для ваших родів у всіх осадах ваших: жодного лою й жодної крови не будете їсти.

Chapter 4

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли хто невмисне згрішить проти якої зо всіх заповідей Господніх, чого не треба чинити, а він учинить проти однієї з них, ³якщо помазаний священик згрішить на провину народу, то він принесе за гріх свій, що згрішив ним, бичка, молоде з худоби великої, безвадного для Господа на жертву за гріх. ⁴І приведе він того бичка до входу скинії заповіту перед Господнє лице, і покладе свою руку на голову того бичка, та й заріже бичка перед Господнім лицем. ⁵А помазаний священик візьме крови того бичка, та й внесе її до скинії заповіту. ⁶І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить тією кров'ю сім раз перед Господнім лицем перед завіси святині. ⁷І дасть священик з тієї крови на роги жертівника кадила пахощів, перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю кров бичка виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту. ⁸А ввесь лій бичка жертви за гріх принесе з нього лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах, ⁹і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками, ¹⁰як приноситься з вола мирної жертви, і священик спалить те на жертівнику цілопалення. ¹¹А шкуру бичка та все м'ясо його з головою його та голінками його, і нутрощі його, і нечистість їх, ¹²і всього бичка винесе поза табір до чистого місця, до місця висипання попелу, і спалить його на дровах в огні, на висипанні попелу буде спалений він.

¹³ А коли вся Ізраїлева громада помилково згрішить, і діло буде затаєне з очей зборів, і зроблять що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і завинять, ¹⁴а гріх буде пізнаний, що вони згрішили ним, то збори принесуть бичка, молоде з худоби великої, на жертву за гріх. І вони приведуть його перед скинію заповіту. ¹⁵А старші громади покладуть свої руки на голову бичка перед Господнім лицем, та й заріже один з них бичка перед лицем Господнім. ¹⁶А помазаний священик внесе крови бичка до скинії заповіту. ¹⁷І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить сім раз перед Господнім лицем перед завіси. ¹⁸І дасть він із тієї крови на роги жертівника, що перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю ту кров виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту. ¹⁹А ввесь його лій принесе з нього та й спалить на жертівнику. ²⁰І зробить з тим бичком те саме, що робив бичкові жертви за гріх, так само зробить із ним. І так священик дасть очищення за них, і буде прощено їм. ²¹І винесе бичка поза табір, та й спалить його, як палив бичка першого, він жертва за гріх зборів.

²² Коли згрішить начальник, і зробить що невмисне проти якої зо всіх заповідей Господа, Бога його, чого робити не можна, та й завинить, ²³і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив ним, то приведе він жертву свою безвадного козла, ²⁴і покладе свою руку на голову того козла, та й заріже його в місці, де ріжеться цілопалення перед Господнім лицем, він жертва за гріх. ²⁵А священик візьме з крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а кров його виллє до підстави жертівника цілопалення. ²⁶А ввесь лій його спалить на жертівнику, як лій мирної жертви, та й так очистить священик його з гріха його, і буде прощений йому.

²⁷ А коли яка душа з народу землі невмисне згрішить, коли зробить що проти якої з заповідей Господніх, чого робити не можна, та й завинить, ²⁸і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив, то він приведе жертву свою безвадну козу, самицю, за гріх свій, що він згрішив був, ²⁹і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже цю жертву за гріх у місці цілопалення. ³⁰А священик візьме своїм пальцем із крови її, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю її кров виллє до підстави жертівника. ³¹А ввесь її лій він здійме, як знятий був лій із мирної жертви, і священик спалить на жертівнику на пахощі любі для Господа. І так священик очистить його, і буде прощено йому. ³²А якщо він приведе вівцю в жертву свою за гріх, то приведе безвадну самицю, ³³і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже її на жертву за гріх у місці, де ріже він жертву цілопалення. ³⁴І візьме священик із крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю кров її виллє до підстави жертівника. ³⁵А ввесь лій її здійме, як здіймається лій вівці з мирної жертви, та й спалить священик його на жертівнику на огняні жертви Господні. І так очистить його священик за гріх його, що згрішив був, і буде прощено йому.

Chapter 5

¹ А коли хто згрішить: почує голос прокляття, і був свідком, або бачив, або знав, але не виявив, то понесе свою провину; ²або особа, що доторкнеться якої нечистої речі, або падла звірини нечистої, або падла худоби нечистої, або падла нечистого плазуючого, і буде це незнане їй, то вона нечиста й завинить; ³або коли доторкнеться нечистости людини, всякої нечистости її, що нею стане нечиста, і буде це незнане їй, а вона довідається, то завинить; ⁴або коли хто присягне, вимовляючи нерозважно устами своїми, чинити зло або чинити добро, на все, що нерозважно вимовляє людина в присязі, і буде це незнане йому, а він довідається, що завинив одним із цих, ⁵то станеться, що завинить одним із цих, і визнає, чим він згрішив у тому. ⁶І приведе він Господеві жертву за провину, за гріх свій, що згрішив, самицю з дрібної худоби, вівцю або козу на жертву за гріх, а священик очистить його від гріха його.

⁷ А якщо рука його не спроможна на ягня, то принесе в жертву за провину свою, що згрішив він, дві горлиці або двоє голубенят Господеві, одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення. ⁸І принесе їх до священика, а він перше принесе те, що на жертву за гріх, і натне великим нігтем голову його від шиї її, але не відділить. ⁹І покропить із крови жертви за гріх на стіну жертівника, а позостала кров буде вилита до підстави жертівника, це жертва за гріх. ¹⁰А другого зробить цілопаленням за уставом. І очистить його священик від гріха його, що згрішив той, і буде прощено йому. ¹¹А якщо він не спроможний на дві горлиці або на двоє голубенят, то принесе в жертву свою за те, чим згрішив, десяту частину ефи пшеничної муки на жертву за гріх, не докладе до неї оливи й не дасть на неї ладану, бо вона жертва за гріх. ¹²І принесе її до священика, а священик візьме з неї повну свою жменю, за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику на огняні жертви Господеві, вона жертва за гріх. ¹³І очистить його священик від гріха його, що згрішив він одним із них, і буде йому прощений; і буде вона для священика, як жертва хлібна.

¹⁴ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁵Коли хто переступом спроневіриться, і невмисне згрішить проти Господніх святощів, то він приведе жертву за провину свою до Господа, безвадного барана з дрібної худоби, за твоєю оцінкою срібла шеклів, на міру шеклем святині на жертву за провину. ¹⁶А те, що згрішив проти святощів, поверне, і додасть до нього п'яту частину його священикові, а священик очистить його бараном жертви за гріх, і буде прощено йому. ¹⁷А якщо згрішить коли хто, і зробить що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і не знатиме, і завинить, і понесе свій гріх, ¹⁸то він приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби в оцінці твоїй на жертву за провину. І очистить його священик за помилку його, що нею помилився, бо він не знав, і буде прощена йому. ¹⁹Це жертва за провину: він справді завинив Господеві.

Chapter 6

¹ (5-20) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²(5-21) Коли хто згрішить і переступом спроневіриться проти Господа, і скаже неправду на ближнього свого щодо даного на сховок, щодо даного в заклад, або щодо грабунку, або вимусить утиском у ближнього свого, ³(5-22) або знайде якусь згубу та й скаже неправду про неї, і присягне неправдиво на одне зо всього, що робить людина, і згрішить тим, ⁴(5-23) то станеться, коли він згрішить і завинить, нехай поверне грабунок, що заграбував, або вимушення, що був вимусив, або дане на сховок, що було зложене в нього, або згубу, що знайшов, ⁵(5-24) або все, що присяг про нього неправдиво, і поверне його насамперед, і додасть до нього п'яту частину тому, чиє воно, дасть його в день, коли виявиться провина його. ⁶(5-25) І він приведе Господеві до священика жертву за провину свою, безвадного барана з дрібної худоби за твоєю оцінкою на жертву за провину. ⁷(5-26) І священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено все до одного, що він зробив на провину.

⁸ (6-1) І Господь промовляв до Мойсея, кажучи: ⁹(6-2) Накажи Ааронові та синам його, повідаючи: Оце закон цілопалення: Воно приноситься на огнищі своїм на жертівнику цілу ніч аж до ранку, а огонь жертівника горітиме на ньому. ¹⁰(6-3) І надіне священик льняну свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє, і збере попіл, що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику, та й покладе його при жертівнику. ¹¹(6-4) І здійме він шати свої, і зодягне одіж іншу, та й винесе попіл поза табір до чистого місця. ¹²(6-5) А огонь на жертівнику горітиме на ньому, не погасне, а священик палитиме на ньому дрова щоранку, і кластиме на нього цілопалення, і палитиме на ньому лій мирних жертов. ¹³(6-6) Огонь завжди горітиме на жертівнику, не погасне.

¹⁴ (6-7) А оце закон про хлібну жертву: Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до переду жертівника. ¹⁵(6-8) І візьме він із неї жменею своєю з пшеничної муки хлібної жертви, та з оливи її, та ввесь ладан, що на хлібній жертві, та й спалить на жертівнику, любі пахощі, це частина її, як пригадувальна для Господа. ¹⁶(6-9) А позостале з неї їстимуть Аарон та сини його, прісне буде їджене воно в святім місці, на подвір'ї скинії заповіту будуть їсти її. ¹⁷(6-10) Не буде печена вона квашеною. Їхню частину Я дав це з огняних Моїх жертов; вона Найсвятіше, як жертва за гріх та жертва за провину. ¹⁸(6-11) Кожен нащадок чоловічої статі поміж Ааронових дітей буде її їсти, вічна постанова для ваших поколінь, з огняних жертов Господніх. Усе, що доторкнеться до них, освятиться. ¹⁹(6-12) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁰(6-13) Оце жертва Аарона та синів його, що принесуть Господеві в дні помазання його: десята частина ефи пшеничної муки, це постійна хлібна жертва: половина її рано, а половина її ввечорі. ²¹(6-14) На лопатці в оливі буде вона зроблена; принесеш її вимішану, випечену жертву хлібну в кусках принесеш, любі пахощі для Господа. ²²(6-15) А помазаний священик зробить її замість нього зробить її котрийсь із синів його, це вічна Господня постанова. Уся вона буде спалена. ²³(6-16) А кожна священикова хлібна жертва буде ціла, не буде їджена.

²⁴ (6-17) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁵(6-18) Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Оце закон про жертву за гріх: На місці, де зарізується цілопалення, буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім, Найсвятіше вона! ²⁶(6-19) Священик, що складає її як жертву за гріх, буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, на подвір'ї скинії заповіту. ²⁷(6-20) Усе, що доторкнеться до м'яса її, стане святе; а що з її крови покропить на одежу, що покропиться нею, те випереш на місці святому. ²⁸(6-21) А глиняний посуд, що в ньому вона варена, буде розбитий. А якщо в мідянім посуді була вона варена, то буде вичищений до блиску й виполосканий водою. ²⁹(6-22) Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її, Найсвятіше вона. ³⁰(6-23) А кожна жертва за гріх, що з крови її буде внесено до скинії заповіту на окуплення в святині, не буде їджена, в огні буде спалена.

Chapter 7

¹ А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона. ²На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо. ³А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, ⁴і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками, ⁵та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона. ⁶Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона. ⁷Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде. ⁸А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде. ⁹І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде. ¹⁰А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

¹¹ А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві. ¹²Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі. ¹³Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його. ¹⁴І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому. ¹⁵А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку. ¹⁶А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене. ¹⁷А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене. ¹⁸А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх. ¹⁹А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м'ясо чисте кожен чистий буде їсти м'ясо. ²⁰А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого. ²¹А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого. ²²І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²³Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти. ²⁴А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його. ²⁵Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого. ²⁶І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях. ²⁷Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого. ²⁸І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁹Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви. ³⁰Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем. ³¹І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його. ³²А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення. ³³Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно. ³⁴Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

³⁵ Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві, ³⁶що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління! ³⁷Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну, ³⁸що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.

Chapter 8

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Візьми Аарона та синів його з ним, і шати, і оливу помазання, і бичка жертви за гріх, і два барани, і коша з опрісноками. ³І збери всю громаду до входу скинії заповіту. ⁴І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І зібралась громада до входу скинії заповіту. ⁵І промовив Мойсей до громади: Оце та річ, що Господь наказав зробити. ⁶І привів Мойсей Аарона й синів його, та й умив їх водою. ⁷І дав він на нього хітона, й оперезав його поясом, і зодягнув його шатою, і дав на нього ефода, і оперезав його поясом ефоду, і прикріпив ним ефода на ньому. ⁸І поклав на нього нагрудника, і дав до нагрудника урім та туммім. ⁹І поклав завоя на голову його, і поклав на завоя спереду його золоту квітку, вінця святости, як Господь наказав був Мойсеєві. ¹⁰І взяв Мойсей оливу помазання, і намастив скинію, і все, що в ній, та й освятив їх. ¹¹І покропив він із неї сім раз на жертівника, і намастив жертівника та ввесь посуд його, і вмивальницю та підставу її, щоб їх освятити. ¹²І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити. ¹³І привів Мойсей Ааронових синів, і зодягнув їх у хітони, й оперезав їх поясом, і поклав на них накриття голови, як Господь наказав був Мойсеєві.

¹⁴ І підвів він бичка жертви за гріх, і поклав Аарон та сини його свої руки на голову того бичка жертви за гріх. ¹⁵І зарізав, і взяв Мойсей крови і дав своїм пальцем на роги навколо жертівника, і очистив жертівника. А кров вилив до підстави жертівника, і освятив його для очищання на ньому. ¹⁶І взяв він увесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки та їхній лій, і Мойсей спалив на жертівнику. ¹⁷А бичка, і шкуру його, і м'ясо його, і нечистість його спалив в огні поза табором, як Господь наказав був Мойсеєві. ¹⁸І привів він барана цілопалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана. ¹⁹І зарізав, і покропив Мойсей кров'ю навколо жертівника. ²⁰А барана розсік на куски його, і Мойсей спалив голову, і куски, товщ. ²¹А нутрощі та голінки пообмивав водою. І Мойсей спалив цілого барана на жертівнику, це цілопалення на пахощі любі, це огняна жертва для Господа, як Господь наказав був Мойсеєві. ²²І привів барана другого, барана посвячення. І поклали Аарон та сини його руки свої на голову того барана. ²³І зарізав, і взяв Мойсей із крови його та й дав на пипку правого вуха Ааронового й на великого пальця правої руки його, і на великого пальця правої ноги його. ²⁴І привів Ааронових синів, і дав Мойсей із крови тієї на пипку правого їхнього вуха, і на великого пальця правої руки їх, і на великого пальця правої ноги їх. І покропив Мойсей тією кров'ю жертівника навколо. ²⁵І взяв він лій, і курдюка, і ввесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки й їх лій, і стегно правиці. ²⁶А з коша з опрісноками, що перед лицем Господнім, узяв одного прісного калача та калача хлібного, одну оливу та одного коржика, і поклав на лої й на правім стегні. ²⁷І дав він усе на руки Аарона, і на руки синів його, і заколихав це, як колихання перед Господнім лицем. ²⁸І взяв це Мойсей із їхніх рук, та й спалив на жертівнику на цілопалення, воно жертва посвячення, на пахощі любі, воно огняна жертва для Господа. ²⁹І взяв Мойсей грудину та й заколихав її, як колихання перед Господнім лицем, із барана посвячення. Вона була для Мойсея на пайку, як Господь наказав був Мойсеєві. ³⁰І взяв Мойсей оливи помазання та крови, що на жертівнику, і покропив на Аарона, на шати його, і на синів його, і на шати синів його з ним. І посвятив Аарона, шати його, і синів його, і шати синів його з ним.

³¹ І сказав Мойсей до Аарона й до синів його: Варіть м'ясо при вході скинії заповіту, і там будете їсти його, і хліб, що в коші посвячення, як я наказав був, говорячи: Аарон та сини його будуть їсти його. ³²А позостале з м'яса та з хліба спалите в огні. ³³А із входу скинії заповіту не вийдете сім день, аж до дня виповнення днів вашого посвячення, бо Він буде сім день посвячувати вас. ³⁴Як учинив я сьогодні, так наказав Господь робити, щоб очистити вас. ³⁵А при вході скинії заповіту будете сидіти день і ніч сім день, і будете виконувати варту Господню, щоб вам не померти, бо так мені наказано. ³⁶І зробив Аарон та сини його все те, як наказав був Господь через Мойсея.

Chapter 9

¹ І сталося восьмого дня, закликав Мойсей Аарона та синів його, та старших Ізраїлевих, ²та й сказав до Аарона: Візьми собі теля з худоби великої, на жертву за гріх, і барана на цілопалення, безвадних, і принеси перед Господнє лице. ³А до синів Ізраїлевих будеш казати, говорячи: Візьміть козла на жертву за гріх, і теля й ягня однорічних, без вад, на цілопалення, ⁴і вола, і барана на жертву мирну, на заріз перед Господнім лицем, і хлібну жертву, мішану в оливі, бо сьогодні об'явиться вам Господь. ⁵І вони взяли, що наказав був Мойсей, перед скинію заповіту. І прийшла вся громада, та й стала перед Господнім лицем. ⁶І сказав Мойсей: Оце та річ, що Господь наказав був, зробите, і об'явиться вам слава Господня. ⁷І сказав Мойсей до Аарона: Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення, і очисти себе та народ, і вчини жертву за народ, і очисти їх, як наказав був Господь.

⁸ І підійшов Аарон до жертівника, та й зарізав теля жертви за свій гріх. ⁹А сини Ааронові принесли до нього кров, і вмочив він свого пальця в кров, та й дав на роги жертівника, а кров вилив до підстави жертівника. ¹⁰А лій і нирки та сальника на печінці з жертви за гріх спалив на жертівнику, як Господь наказав був Мойсеєві, ¹¹а м'ясо та шкуру спалив в огні поза табором. ¹²І зарізав він жертву цілопалення, а Ааронові сини подали йому кров, і він покропив на жертівника навколо. ¹³А цілопалення достачали йому його частинами, і голову, а він палив на жертівнику. ¹⁴І обмив він нутрощі та голінки, і спалив на цілопаленні на жертівнику. ¹⁵І приніс він жертву за народ, і взяв козла жертви за гріх народу, та й зарізав його, і склав його в жертві за гріх, як і першого. ¹⁶І він приніс цілопалення, і вчинив його за постановою. ¹⁷І він приніс хлібну жертву, і наповнив із неї руку свою, та й спалив на жертівнику, крім цілопалення ранкового. ¹⁸І зарізав він вола й барана жертву мирну, що належить народові, а сини Ааронові принесли йому кров, і він покропив нею жертівника навколо, ¹⁹і принесли лій з вола та з барана, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і нирки, і сальника на печінці. ²⁰І поклали вони лій на грудину, а він спалив лій на жертівнику. ²¹А грудину та праве стегно Аарон колихав, як колихання перед Господнім лицем, як наказав був Мойсей. ²²І підняв Аарон свої руки до народу, та й поблагословив його, і зійшов від приношення жертви за гріх і цілопалення та мирної жертви.

²³ І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові. ²⁴І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на жертівнику цілопалення та товщ. А ввесь народ бачив це, і закричали вони з радости, та й попадали на обличчя свої...

Chapter 10

¹ І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм. ²І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

³ І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон. ⁴І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір. ⁵І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей. ⁶І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь. ⁷А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом.

⁸ А Господь промовляв до Аарона, говорячи: ⁹Вина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, ¹⁰і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим, ¹¹і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.

¹² І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше. ¹³І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано. ¹⁴А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів. ¹⁵Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь. ¹⁶А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи: ¹⁷Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем. ¹⁸Тож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав. ¹⁹І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах? ²⁰І почув Мойсей, і було це добре в його очах.

Chapter 11

¹ І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи їм: ²Промовляйте до Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та звірина, що будете їсти зо всієї худоби, що на землі: ³Кожну з худоби, що має розділені копита, і що має копита роздвоєні розривом, що жує жуйку, її будете їсти. ⁴Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку, і з тих, що мають розділені копита: верблюда, бо він жує жуйку, та розділених копит не має, нечистий він для вас. ⁵І тушканчика, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас. ⁶І зайця, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас. ⁷І свині, бо вона має розділені ратиці, і має ратиці роздвоєні розривом, та жуйки не жує, нечиста вона для вас. ⁸Їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього падла не будете доторкатися, нечисте воно для вас.

⁹ Оце будете їсти зо всього, що в воді: усе, що має плавці та луску в воді, у морях та в річках, їх будете їсти. ¹⁰А все, що не має плавців та луски в морях і в річках, зо всього, що роїться в воді, і зо всього, що пливає в воді, гидота вони для вас! ¹¹І вони будуть гидота для вас, їхнього м'яса не будете їсти, а їхнього падла будете бридитися. ¹²Усе, що не має плавців та луски в воді, гидота воно для вас. ¹³А з птаства будете бридитися оцього, не будете їх їсти, гидота вони: орла, грифа й морського орла, ¹⁴і коршака, і сокола за родом його, ¹⁵усякого крука за родом його, ¹⁶і струся, і сови, і яструба за родом його, ¹⁷і пугача, і рибалки, та ібіса, ¹⁸і лебедя, і пелікана, і сича, ¹⁹і бусла, чаплі за родом її, і одуда, і нетопира.

²⁰ Уся комашня, що ходить на чотирьох, гидота вона для вас. ²¹Тільки те будете їсти зо всієї комашні, що ходить на чотирьох, що має голінки вище своїх ніг, щоб ними скакати на землі. ²²Оці серед них будете їсти: сарану за родом її, і сол'ам за родом його, і харґол за родом його, і хаґав за родом його. ²³А вся гадина летюча, що має чотири ноги, гидота вона для вас. ²⁴І через них ви будете ставати нечисті: кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора. ²⁵А кожен, хто понесе що з їхнього падла, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. ²⁶Щодо всякої худоби, що має розділене копито, і що не має роздвоєного розривом копита, і жуйки не жує, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий. ²⁷А кожне серед усякої звірини, що ходить на лапах своїх, що ходить на чотирьох, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора. ²⁸А хто носить їхнє падло, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. Нечисті вони для вас. ²⁹А оце вам нечисте серед плазунів, що плазують по землі: кріт, і миша, і ящірка за родом її, ³⁰і ховрах, і щур, і слимак, і їжак, і тхір. ³¹Оці нечисті для вас серед усього плазуючого. Кожен, хто доторкнеться до них, коли вони мертві, буде нечистий аж до вечора. ³²І все, що впаде на нього, коли вони мертві, буде нечисте, кожна річ, з дерева, або з одежі, або зо шкури, або з грубої тканини, кожна річ, що вживається до праці, в воду треба покласти їх, і будуть нечисті аж до вечора, а потому стануть чистими. ³³А всякий глиняний посуд, що з них упаде що до його середини, усе, що в середині його, стане нечисте, а його розіб'єте. ³⁴Кожна їжа, що їсться, на якій була вода з такого посуду, буде нечиста; а кожен напій, що п'ється, у кожнім такім посуді стане нечистим. ³⁵І все, що на нього впаде з їхнього падла, стане нечисте: піч та огнище буде розвалене, вони нечисті, і нечисті будуть для вас. ³⁶Тільки джерело та яма, збір води, будуть чисті. А хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий. ³⁷А коли що впаде з їхнього падла на всяке насіння сівби, що сіється, чисте воно. ³⁸А коли буде налита вода на насіння, і впаде на нього з їхнього падла, нечисте воно для вас. ³⁹А коли помре що з худоби, що вона на їжу для вас, то хто доторкнеться падла її, той буде нечистий аж до вечора. ⁴⁰А хто їсть із падла її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І хто носить падло її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. ⁴¹А все плазуюче, що плазує по землі, гидота воно, не буде їстися. ⁴²Усе, що повзає на животі, і все, що повзає на чотирьох, аж до всього, що багатоножне, усе плазуюче, що плазує по землі, не будете їх їсти, бо гидота вони.

⁴³ Не занечищуйте душ своїх усім плазуючим, що плазує, і не зробитеся нечисті ними, і не станете нечисті ними. ⁴⁴Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я, і не занечищуйте душ своїх усяким плазуючим, що плазує по землі. ⁴⁵Бо Я Господь, що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути для вас Богом. І будьте святі, бо святий Я. ⁴⁶Оце закон про худобу, і про птаство, і про всяку живу звірину, що рухається в воді, і про всяку душу, що плазує по землі, ⁴⁷щоб відділювати між нечистим та між чистим, і між звіриною, що їсться, та між звіриною, що не їсться.

Chapter 12

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі, то буде нечиста сім день; як за днів нечистоти місячного її, буде нечиста вона. ³А восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його. ⁴І буде вона сидіти в крові очищення тридцять день і три дні. До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її. ⁵А якщо породить дитя жіночої статі, то буде нечиста вона два тижні, як за нечистости її місячної, і буде сидіти вона на крові очищення шістдесят день і шість день.

⁶ А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення, та голубеня або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика. ⁷І він принесе це перед Господнє лице, і очистить її, і вона очиститься від джерела своєї крови. Це закон про породіллю дитини чоловічої або жіночої статі. ⁸А коли рука її не спроможеться на ягня, то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят, одне на цілопалення й одне на жертву за гріх, й очистить її священик, і вона стане чиста.

Chapter 13

¹ І Господь промовляв до Мойсея й Аарона, говорячи: ²Чоловік, коли буде на шкурі тіла його напухлина, або лишай, або біла пляма, і буде на шкурі тіла його ніби болячка прокази, то буде спроваджений він до священика Аарона або одного з синів його, священиків. ³І огляне священик ту болячку на шкурі тіла, а волосся на болячці перемінилося на біле, і вигляд болячки глибший від шкури тіла його, болячка прокази воно. І огляне її священик, і визнає його за нечистого. ⁴А якщо болячка біла вона на шкурі тіла його, а вигляд її не глибший від шкури, і волосся її не перемінилося на біле, то замкне священик хворого на сім день. ⁵І огляне її священик сьомого дня, а ось болячка, на погляд його, спинилася, не поширилася та болячка по шкурі, то замкне його священик удруге на сім день. ⁶І огляне його священик сьомого дня вдруге, а ось болячка поблідла, не поширилася та болячка по шкурі, то священик визнає його за чистого, лишай вона. І випере він одежу свою та й стане чистий. ⁷А якщо справді пошириться лишай той по шкурі по явленні священику на очищення його, то явиться він удруге до священика. ⁸І огляне священик, а ось лишай той поширився по шкурі, то священик визнає його за нечистого, проказа воно. ⁹Коли буде на людині болячка прокази, то буде приведена до священика. ¹⁰І огляне священик, а ось на шкурі біла напухлина, і вона перемінила волосся на біле, і на напухлині ріст живого м'яса, ¹¹то це стара проказа на шкурі тіла його. І священик визнає його за нечистого, але не замкне його, бо справді давно він нечистий. ¹²А якщо справді кинеться та проказа по шкурі, і покриє та проказа всю шкуру хворого від голови його аж до ніг його, куди лиш глянуть очі священикові, ¹³і огляне священик, а ось проказа та покрила все тіло його, то він визнає за чисту ту болячку: вся вона перемінилася на білу, чиста вона. ¹⁴А того дня, коли в ній побачиться живе м'ясо, він стане нечистий. ¹⁵І огляне священик живе м'ясо, і визнає його за нечистого; те живе м'ясо нечисте воно, проказа воно. ¹⁶Або коли живе м'ясо знову переміниться на біле, то він прийде до священика. ¹⁷І огляне його священик, а ось перемінилася болячка на білу, то священик визнає ту болячку за чисту, чиста вона.

¹⁸ А тіло, коли буде на ньому на шкурі його гнояк, і він вилікуваний, ¹⁹а на місці гнояка буде біла напухлина, або біла, червонява пляма, то покажеться священикові. ²⁰І огляне священик, а ось вигляд її нижчий від шкури, а волосся її перемінилося на біле, то священик визнає її за нечисту, болячка прокази вона, вона кинулась на гнояку. ²¹А якщо огляне її священик, а ось нема в ній білого волосся, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то замкне його священик на сім день. ²²А якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона. ²³А якщо біла пляма спинилася на своєму місці, не поширилася, вона струп чиряка, і священик визнає його за чистого. ²⁴Або тіло, коли буде на шкурі його опалення від огню, і буде заріст того опалення плямкою білою червонявою або білою, ²⁵то огляне її священик, а ось перемінилось волосся в плямі на біле, а вид її глибший від шкури, проказа вона, в опаленні кинулась. І визнає священик його за нечистого, болячка прокази вона. ²⁶А якщо священик огляне її, а ось у плямі нема білого волосу, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то священик замкне його на сім день. ²⁷І огляне його священик восьмого дня. Якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона. ²⁸А якщо пляма спиниться на своїм місці, не поширилася по шкурі, і вона бліда, вона напухлина опалення. І священик визнає його за чистого, бо струп опалення вона. ²⁹А чоловік або жінка, коли буде на кому болячка на голові або на бороді, ³⁰то священик огляне ту болячку, а ось вид її глибший від шкури, а в ній жовтий, тонкий волос, то священик визнає його за нечисту, парші вона, вона проказа голови або бороди. ³¹А коли священик огляне болячку паршів, а ось вид її не глибший від шкури, і в ній нема чорного волосу, то священик замкне хворого на парші на сім день. ³²І огляне священик ту болячку сьомого дня, а ось не поширилися парші, і волосся в них не стали жовті, а вид паршів не глибший від шкури, ³³то він поголиться, а паршів не поголить. І замкне священик хворого на парші вдруге на сім день. ³⁴І огляне священик парші сьомого дня, а ось парші не поширилися по шкурі, і їхній вид не глибший від шкури, то священик визнає його за чистого, і він випере одежу свою, і стане чистий. ³⁵А якщо справді поширяться парші по шкурі по його очищенні, ³⁶то священик огляне його, а ось поширились парші по шкурі, то священик не буде досліджувати щодо жовтого волосся, нечистий він. ³⁷А якщо, на його погляд парші спинилися, і в них виросло чорне волосся, то парші вилікувані, він чистий. І священик визнає його за чистого.

³⁸ А чоловік або жінка, коли на шкурі їхнього тіла буде багато білих плям, ³⁹то огляне священик, а ось на шкурі їхнього тіла бліді білі плями, лишай воно, кинувся на шкурі, чистий він. ⁴⁰А коли в кого облізе голова його, лисий він, він чистий. ⁴¹А якщо голова його облізла спереду його, лисий він спереду, він чистий. ⁴²А коли на лисині ззаду або на лисині спереду буде біла червонява болячка, це проказа, кинулась вона в лисині задній його або в лисині передній його. ⁴³І огляне його священик, а ось напухлина болячки біла червонява в лисині задній його або в лисині передній його, як вигляд прокази на шкурі тіла, ⁴⁴то це чоловік прокажений, нечистий він. Конче визнає священик його за нечистого, на голові його болячка його. ⁴⁵А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий! ⁴⁶По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, він нечистий. Самітний буде пробувати він, поза табором оселя його.

⁴⁷ А одежа, коли буде на ній зараза прокази, на одежі вовняній або на одежі льняній, ⁴⁸або на нитці прямовісній, або на нитці поземій із льону та вовни, або на шкурі, або на всякім шкурянім виробі, ⁴⁹і буде та зараза зеленява або червонява на одежі, або на шкурі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій шкуряній речі, зараза прокази воно. І буде воно показане священикові. ⁵⁰І огляне священик ту заразу, та й замкне заразливе на сім день. ⁵¹А дня сьомого огляне він ту заразу; коли зараза та поширилася на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на всьому, що зроблене зо шкури, та зараза злослива проказа, нечиста вона. ⁵²І він спалить ту одежу, або нитку прямовісну, або нитку позему в вовні або в льоні, або всяку річ шкуряну, що буде на ній зараза, бо злослива проказа це, огнем буде спалена. ⁵³А якщо священик побачить, а ось не поширилася зараза на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій речі шкуряній, ⁵⁴то священик накаже, і виперуть те, що на ньому зараза. І він замкне те вдруге на сім день. ⁵⁵І огляне священик заразу по випранні, і ось, зараза не перемінила свого вигляду, і зараза не поширилася, нечиста вона, огнем її спалите; вона заглиблення на стороні його передній або на стороні його задній. ⁵⁶А якщо священик побачив, а ось зараза та зблідла по випранні її, то він відірве її від одежі або від шкури, або від нитки прямовісної, або від нитки поземої. ⁵⁷А якщо вона покажеться ще на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на якій шкуряній речі, то це шириться вона, огнем спалиш те, що на ньому та зараза. ⁵⁸А одежа, або нитка прямовісна, або нитка позема, або яка шкуряна річ, що випереш і зійде від них та зараза, то буде випрана вдруге, і буде чиста. ⁵⁹Оце закон про хворобу прокази на одежі вовняній або на льняній, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на очищення її або на признання її за нечисту.

Chapter 14

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Оце буде закон про прокаженого в дні очищення його: І буде він приведений до священика. ³І вийде священик поза табір, і огляне священик, а ось вилікувана хвороба прокази в прокаженого, ⁴то священик накаже, і візьме для очищуваного двох живих чистих птахів, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу. ⁵І накаже священик, і заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою. ⁶Птаха живого він візьме його, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу, і вмочить їх та живого птаха в крові птаха, зарізаного над живою водою. ⁷І покропить на очищуваного від прокази сім раз, та й очистить його, а живого птаха пустить у поле. ⁸А очищуваний випере одежу свою й поголить усе волосся своє, і обмиється в воді, стане чистий. А потому ввійде до табору, і буде жити поза наметом своїм сім день. ⁹І станеться сьомого дня, поголить він усе волосся своє, свою голову, і бороду свою, і брови очей своїх, і все волосся своє оголить, і випере одежу свою, і вимиє тіло своє в воді, і стане він чистий.

¹⁰ А восьмого дня візьме він двоє баранців безвадних, і одну однорічну безвадну вівцю і три десятих пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і одного лоґа оливи. ¹¹І поставить священик, що очищує, чоловіка очищуваного з ними перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. ¹²І візьме священик одного баранця, і принесе його на жертву за гріх, та лоґа оливи, та й буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. ¹³І він заріже того баранця в місці, де ріже жертву за гріх і цілопалення, у місці святині, бо як жертва за гріх та жертва за провину, вона для священика, найсвятіше вона. ¹⁴І візьме священик крови жертви за провину, та й дасть священик на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його. ¹⁵І візьме священик з лоґу оливи, та й виллє на ліву долоню свою. ¹⁶І вмочить священик правого пальця свого в оливу, що на лівій долоні його, і покропить з оливи пальцем своїм сім раз перед Господнім лицем. ¹⁷А з решти оливи, що на долоні його, священик дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його на кров жертви за провину. ¹⁸А позостале з оливи, що на долоні священиковій, дасть на голову очищуваного. І священик очистить його перед Господнім лицем. ¹⁹І вчинить священик жертву за гріх, і очистить очищуваного з нечистоти його, а потім заріже цілопалення. ²⁰І зложить священик те цілопалення та ту хлібну жертву на жертівнику, і священик очистить його, і стане він чистий.

²¹ А якщо він бідний, і рука його неспроможна, то візьме одного баранця на жертву за провину на колихання, щоб очистити його, і одну десяту ефи пшеничної муки, мішану в оливі, і лоґа оливи, ²²та дві горлиці або двоє голубенят, на що спроможна рука його, і буде одне жертва за гріх, а одне цілопалення. ²³І він принесе їх восьмого дня на своє очищення до священика, до входу скинії заповіту перед Господнє лице. ²⁴І візьме священик ягня жертви за провину й лоґа оливи, та й буде колихати їх священик, як колихання перед Господнім лицем. ²⁵І заріже ягня жертви за провину, і візьме священик крови жертви за провину, та й дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його. ²⁶А з оливи виллє священик на ліву долоню свою. ²⁷І покропить священик своїм правим пальцем з оливи, що на лівій долоні його, сім раз перед Господнім лицем. ²⁸І дасть священик із оливи, що на долоні його, на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його, на місце крови жертви за провину. ²⁹А позостале з оливи, що на священиковій долоні, дасть на голову очищуваного на очищення його перед Господнім лицем. ³⁰І він спорядить одну з горлиць або з голубенят із того, на що спроможна рука його, ³¹на що спроможна рука його, одне жертва за гріх, а одне цілопалення понад жертву хлібну. І очистить священик очищуваного перед Господнім лицем. ³²Оце закон про того, що в ньому хвороба прокази, що рука його неспроможна при очищенні його.

³³ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: ³⁴Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, що Я даю вам на володіння, і наведу хворобу прокази на доми Краю вашого володіння, ³⁵то прийде той, що його той дім, та й скаже священикові, говорячи: Ніби зараза показалася мені в домі. ³⁶І накаже священик, і опорожнять той дім, поки прийде священик, щоб оглянути заразу, щоб не стало нечистим усе, що в домі. А потому ввійде священик, щоб оглянути той дім. ³⁷І він огляне заразу, і ось у стінах дому заглиблення зеленяві або червоняві, а їхній вид нижчий від стіни. ³⁸І вийде священик із того дому до виходу дому того, і замкне той дім на сім день. ³⁹І вернеться священик сьомого дня та й огляне, а ось поширилася та зараза на стінах того дому. ⁴⁰І накаже священик, і витягнуть каміння, що на них та зараза, та й кинуть їх поза місто, до місця нечистого. ⁴¹А дім той він вишкребе зсередини кругом, а глину, що вишкребли, висиплють поза містом, до нечистого місця. ⁴²І візьмуть інше каміння, і покладуть замість того каміння, і візьме інший тинк і обтинкує той дім. ⁴³А якщо вернеться та зараза, і кинеться в домі по витягненні того каміння й по вишкребанні того дому й по обтинкуванні, ⁴⁴то ввійде священик і огляне, а ось поширилася та зараза в тім домі, проказа злослива вона в тім домі, нечистий він. ⁴⁵І розвалить той дім, і каміння його, і дерево його, і ввесь тинк дому, і винесе поза місто, до нечистого місця. ⁴⁶А хто входить до того дому всі дні, коли він замикав його, той буде нечистий аж до вечора. ⁴⁷А хто лежить у тім домі, той випере одежу свою, і хто їсть у тім домі, той випере одежу свою. ⁴⁸А якщо знову ввійде священик і побачить, а ось не поширилася зараза в домі по обтинкуванні дому, то священик визнає той дім за чистий, бо зараза вилікувана. ⁴⁹І візьме він на очищення того дому два птахи, і кедрового дерева, і червені, та ісопу. ⁵⁰І заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою. ⁵¹І візьме він кедрового дерева, та ісопу, і червені, і живого птаха, та й умочить їх у крові зарізаного птаха та в живій воді, і сім раз покропить на той дім. ⁵²І очистить він той дім пташиною кров'ю, і живою водою, і птахом живим, і кедровим деревом, і ісопом, і червенню. ⁵³І пустить він живого птаха поза місто на поле, і очистить дім той, і він стане чистий.

⁵⁴ Оце закон для всякої хвороби прокази та для паршів, ⁵⁵і для прокази одежі, і для дому, ⁵⁶і для напухлини, і для лишаю, і для білої плями, ⁵⁷для навчання на день занечищення й на день відчищення. Оце закон про проказу.

Chapter 15

¹ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: ²Промовляйте до Ізраїлевих синів і скажіть їм: Кожен чоловік, коли з його тіла тектиме теча його, нечистий він. ³А це буде про нечистість його в течі його: коли тіло його випускає течу свою, або коли в тілі його задержалась теча його, воно нечистість його. ⁴Кожне ложе, що течивий ляже на ньому, буде нечисте, і кожна річ, що він сяде на ній, буде нечиста. ⁵І кожен, хто доторкнеться ложа його, випере свою одежу й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ⁶А хто сяде на річ, що на ній сидів течивий, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ⁷А хто доторкнеться до тіла течивого, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ⁸А коли течивий плюне на чистого, то випере той одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ⁹І кожен повіз, що на нім конно їде течивий, буде нечистий. ¹⁰І кожен, хто доторкнеться до всього, що буде під ним, буде нечистий аж до вечора. А хто їх носить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ¹¹І кожен, кого доторкнеться течивий, а рук своїх він не обілляв водою, то випере він одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ¹²А глиняний посуд, що його доторкнеться течивий, буде розбитий, а кожен посуд дерев'яний буде обмитий водою. ¹³А коли течивий стане чистий від течі своєї, то він відлічить сім день на своє очищення, і випере одежу свою, і обмиє тіло своє в живій воді, і стане чистий. ¹⁴А восьмого дня він візьме собі дві горлиці або двоє голубенят, та й прийде перед лице Господнє до входу скинії заповіту, і дасть їх священикові. ¹⁵І спорядить їх священик: одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик його перед Господнім лицем від течі його. ¹⁶А чоловік, коли вийде з нього насіння парування, то обмиє в воді все тіло своє, і буде нечистий аж до вечора. ¹⁷А всяка одежа й всяка шкура, що на ній буде насіння парування, то вона буде випрана в воді, і буде нечиста аж до вечора. ¹⁸І жінка, що чоловік лежатиме з нею на парування, то обмиються вони в воді, і будуть нечисті аж до вечора.

¹⁹ А жінка, коли буде течива, кров буде течею її в тілі її то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора. ²⁰І все, на чому вона лежатиме в нечистості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте. ²¹А кожен, хто доторкнеться до місця лежання її, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ²²А кожен, хто доторкнеться до всякої речі, на якій вона сидить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ²³А якщо було б щось на ложі або на тій речі, що вона сиділа на ній, і він доторкнеться того, то буде нечистий аж до вечора. ²⁴А якщо буде лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому, і буде він нечистий сім день. ²⁵А жінка, коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистости її, або коли буде текти понад нечистості її, то всі дні течі нечистости її буде вона, як за днів нечистости її, нечиста вона. ²⁶Кожне ложе, на якому вона лежатиме всі дні течі її, буде для неї, як ложе її нечистости. І кожна річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечистість місячного очищення її. ²⁷І кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і випере одежу свою, і обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. ²⁸А якщо вона очиститься від течі своєї, то відлічить собі сім день, а потому стане чиста. ²⁹А восьмого дня візьме собі дві горлиці, або двоє голубенят, та й принесе їх до священика до входу скинії заповіту. ³⁰І спорядить священик одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик її перед Господнім лицем від течі нечистости її. ³¹І відділите Ізраїлевих синів від їхньої нечистости, щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечищення їхнє Моєї скинії, яка серед них. ³²Оце закон про течивого та про того, що з нього виходить насіння лежання, що ним занечищується, ³³і про хвору в місячнім очищенні її, і про течивого на течу свою, для чоловіка й для жінки, та для чоловіка, що буде лежати з нечистою.

Chapter 16

¹ І Господь промовляв до Мойсея по смерті обох Ааронових синів, коли вони були наблизилися перед Господнє лице і померли. ²І сказав Господь до Мойсея: Промовляй до Аарона, брата свого, і нехай він не входить кожного часу до святині за завісу, перед віко, що на ковчезі, щоб не вмер він, бо Я в хмарі являюся над тим віком. ³З оцим увійде Аарон до святині, з телям на жертву за гріх та з бараном на цілопалення. ⁴Він зодягне священного льняного хітона, і льняна спідня одіж буде на тілі його, і підпережеться льняним поясом, і обвинеться льняним завоєм, вони священні шати. І обмиє в воді своє тіло, та й зодягне він їх.

⁵ А від громади Ізраїлевих синів візьме він два козли на жертву за гріх та одного барана на цілопалення. ⁶І принесе Аарон теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім. ⁷І візьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. ⁸І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля. ⁹І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребок для Господа, і вчинить його жертвою за гріх. ¹⁰А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню. ¹¹І принесе Аарон бичка жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім; і заріже бичка жертви за гріх, що належить йому. ¹²І візьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем, і повні жмені свої тонко товченого запашного кадила, та й внесе за завісу. ¹³І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем, а хмара кадила закриє віко, що над свідоцтвом, щоб він не помер. ¹⁴І візьме він крови бичка, та й покропить пальцем своїм на переді віка на схід, а перед віком покропить з крови сім раз своїм пальцем.

¹⁵ І заріже козла жертви за гріх, що належить народові, і внесе його кров за завісу, та й зробить із кров'ю його, як зробив був із кров'ю теляти, і покропить її на віко та перед віком. ¹⁶І очистить він святиню з нечистости Ізраїлевих синів та з їхніх переступів через усі гріхи їхні. І так він зробить для скинії заповіту, що знаходиться з ними серед їхньої нечистости. ¹⁷І жоден чоловік не буде в скинії заповіту, коли він входить на очищення до святині, аж до виходу його. І очистить він себе та дім свій, та всю громаду Ізраїлеву. ¹⁸І вийде він до жертівника, що перед Господнім лицем, та й очистить його; і візьме крови теляти й крови козла, та й дасть на роги жертівника навколо. ¹⁹І покропить на нього з крови пальцем своїм сім раз, та й очистить його, та освятить його від нечистости Ізраїлевих синів.

²⁰ А коли він скінчить очищення святині й скинії заповіту та жертівника, то приведе живого козла. ²¹І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню. ²²І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного, і пустить того козла в пустиню. ²³І ввійде Аарон до скинії заповіту, і здійме льняні шати, що зодягнув був при вході його до святині, і покладе їх там. ²⁴І обмиє він тіло своє в воді в місці святім, і зодягне шати свої та й вийде, і вчинить цілопалення своє та цілопалення за народ, і очистить себе та народ. ²⁵А лій жертви за гріх спалить на жертівнику. ²⁶А той, хто відводив козла до Азазеля, випере одежу свою й обмиє тіло своє в воді, а потому ввійде до табору. ²⁷А теля жертви за гріх та козла жертви за гріх, що їхню кров внесено на очищення в святині, випровадять поза табір, та й спалять в огні їхні шкури, і їхнє м'ясо та їхні нечистости. ²⁸А той, хто їх палить, випере одежу свою й обмиє своє тіло в воді, а потому ввійде до табору.

²⁹ І це стане для вас на вічну постанову, сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас, ³⁰бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом. ³¹Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, це вічна постанова. ³²А очистить той священик, що помазали його, і що посвятили його бути священиком замість батька свого. І зодягне він льняні шати, шати священні, ³³та й очистить Святеє Святих, і скинію заповіту, і жертівника очистить, і очистить священиків та ввесь народ громади. ³⁴І буде це для вас на вічну постанову на очищення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році. І він учинив, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 17

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Оце та річ, що Господь наказав був, говорячи: ³Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що заріже вола, або ягня, або козу в таборі, або щось заріже поза табором, ⁴а до входу скинії заповіту не приведе того на принесення жертви для Господа перед скинію Господню, то кров буде полічена тому чоловікові, він пролив кров. І буде винищений чоловік той з-посеред народу свого, ⁵щоб приводили Ізраїлеві сини свої жертви, які вони ріжуть на чистому полі, і спроваджали для Господа до входу скинії заповіту до священика, і різали їх, як мирні жертви для Господа. ⁶І покропить священик тією кров'ю на Господнього жертівника при вході скинії заповіту, та й спалить лій на любі пахощі для Господа. ⁷І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам, за якими вони блудять. Це буде для них вічна постанова на їхні покоління. ⁸А їм скажеш: Кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що буде мешкати серед вас, який принесе цілопалення або жертву, ⁹а до входу скинії заповіту не принесе того, щоб учинити його для Господа, то буде знищений чоловік той з-посеред народу свого!

¹⁰ А кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що мешкає серед них, який буде їсти кров, то Я зверну лице Своє проти тієї душі, що їсть вона ту кров, і винищу її з-посеред народу її, ¹¹бо душа тіла в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та вона очищує душу. ¹²Тому сказав Я Ізраїлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови, і приходько, що мешкає серед вас, не буде їсти крови. ¹³А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає серед них, що вполює здобич звірини або птаства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском. ¹⁴Бо душа кожного тіла кров його, у душі його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені. ¹⁵А всяка душа, що їстиме падло та розшарпане серед тубільця і серед приходька, нехай випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора, а потім стане чистий. ¹⁶А якщо він не випере, а тіла свого не обмиє, то понесе свою провину.

Chapter 18

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Я Господь, Бог ваш! ³За чином єгипетського краю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Краю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не підете. ⁴Ви виконуватимете устави Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я Господь, Бог ваш! ⁵І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я Господь!

⁶ Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я Господь! ⁷Наготи батька свого й наготи матері своєї не відкриєш, вона мати твоя, не відкриєш наготи її! ⁸Наготи жінки батька твого не відкриєш, вона нагота батька твого! ⁹Наготи сестри своєї, дочки батька свого або дочки матері своєї, що народилися в домі або народилися назовні, не відкриєш їхньої наготи! ¹⁰Наготу дочки сина свого або дочки дочки своєї, не відкриєш наготи їхньої, бо вони нагота твоя! ¹¹Наготи дочки жінки батька свого, народженої від батька твого, вона сестра твоя, не відкриєш наготи її! ¹²Наготи сестри батька свого не відкриєш, вона однокровна батька твого! ¹³Наготи сестри матері своєї не відкриєш, бо вона однокровна матері твоєї. ¹⁴Наготи брата батька свого не відкриєш, до жінки його не наблизишся, вона тітка твоя! ¹⁵Наготи невістки своєї не відкриєш, вона жінка сина твого, не відкриєш наготи її! ¹⁶Наготи жінки брата свого не відкриєш, вона нагота брата твого! ¹⁷Наготи жінки й дочки її не відкриєш; дочки сина її й дочки дочки її не візьмеш, щоб відкрити її наготу, вони однокровні її, це кровозмішання! ¹⁸І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її.

¹⁹ А до жінки в час відділення нечистости її не наблизишся, щоб відкрити наготу її. ²⁰А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим. ²¹А з насіння свого не даси на жертву Молохові, і не зневажиш Імени Бога свого. Я Господь! ²²А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно! ²³І з жодною худобиною не зляжешся, щоб не стати нею нечистим. І жінка не стане перед худобиною на злягання, це паскудство! ²⁴Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами. ²⁵І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, і та земля виригнула мешканців своїх! ²⁶І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот, як і тубілець чи приходько, що мешкає серед вас. ²⁷Бо всі ті гидоти робили люди тієї землі, які перед вами, і стала нечиста та земля. ²⁸І щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула народ, який перед вами. ²⁹Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу. ³⁰І ви будете додержувати наказів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постанов, що роблені перед вами, і не споганитеся ними. Я Господь, Бог ваш!

Chapter 19

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до всієї громади Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш! ³Кожен буде боятися матері своєї та батька свого, а субіт Моїх будете додержувати. Я Господь, Бог ваш! ⁴Не звертайтеся до ідолів, і не робіть собі литих божків. Я Господь Бог ваш! ⁵А коли ви принесете мирну жертву для Господа, на вподобання вас принесете її. ⁶Ви будете їсти її в день принесення вашого та взавтра, а позостале до дня третього огнем буде спалене. ⁷А якщо справді буде їджене воно третього дня, нечистість воно, не буде вподобане. ⁸А хто те їсть, понесе він свій гріх, бо споганив він святиню Господню, і буде винищена душа та з-посеред народу свого! ⁹А коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати; ¹⁰а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позостав їх. Я Господь, Бог ваш!

¹¹ Не будете красти, і не будете неправдиво заперечувати, і не будете говорити неправди один на одного! ¹²І не будете присягати Моїм Іменем на неправду, бо зневажиш Ім'я Бога свого. Я Господь! ¹³Не будеш гнобити ближнього свого, і не будеш грабувати, і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита. ¹⁴Не будеш проклинати глухого, а перед сліпим не роби перешкоди, і будеш боятися Бога свого. Я Господь! ¹⁵Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього! ¹⁶Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь! ¹⁷Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Конче вияви неправду свого ближнього, і не понесеш гріха за нього. ¹⁸Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!

¹⁹ Постанов Моїх будете дотримувати. Не зробиш, щоб худоба твоя злучувалася двоїсто. Поля свого не будеш обсівати двоїсто. А одежа двоїста, мішанина ниток, не ввійде на тебе. ²⁰А чоловік, коли буде злягатися з жінкою, а вона невільниця, заручена чоловікові, а справді не була вона викуплена, або визволення не було дане їй, то нехай буде кара, але не будуть вони забиті, бо не увільнена вона. ²¹І спровадить він жертву за провину свою Господеві до входу скинії заповіту, барана жертви за провину. ²²І очистить його священик бараном жертви за провину перед Господнім лицем за гріх його, що він був згрішив. І проститься йому гріх його, що він був згрішив. ²³А коли ви ввійдете до Краю цього, і понасаджуєте всяке їстивне дерево, то плід його вважатимете за необрізаний, три роки буде воно для вас необрізане, не буде їджене. ²⁴А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа. ²⁵А року п'ятого будете їсти плід його, щоб помножився для вас урожай його. Я Господь, Бог ваш. ²⁶Не будете їсти з кров'ю. Не будете ворожити, і не будете чарувати! ²⁷Не будете стригти волосся довкола голови вашої, і не будеш нищити краю бороди своєї. ²⁸І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі наколеного напису. Я Господь! ²⁹Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудливою, щоб не стала блудливою ця земля, і не наповнилась земля розпустою.

³⁰ Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь! ³¹Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш! ³²Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я Господь! ³³А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його. ³⁴Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я Господь, Бог ваш! ³⁵Не будете чинити кривди в суді, у мірі, у вазі та в мірі рідини. ³⁶Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде в вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю! ³⁷І ви будете держати всі постанови Мої та всі устави Мої, і виконуватимете їх. Я Господь!

Chapter 20

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²І скажеш до Ізраїлевих синів: Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого Молохові, буде конче забитий, народ краю закидає його камінням. ³А Я зверну лице Своє проти того чоловіка, і винищу його з-поміж народу його, бо з насіння свого дав він Молохові, щоб занечистити святиню Мою, збезчестити Моє святе Ймення. ⁴А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка, коли він дасть із насіння свого Молохові, щоб не забити його, ⁵то Я зверну Своє лице проти того чоловіка та проти родини його, і винищу його й усіх, що блудять за ним, блудячи за Молохом, з-посеред народу його. ⁶А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, то Я зверну Своє лице проти тієї душі, і винищу того з-посеред народу його. ⁷І ви будете освячуватися, і будьте святі, бо Я Господь, Бог ваш! ⁸І ви будете держати постанови Мої, і будете виконувати їх. Я Господь, що освячує вас! ⁹Бо кожен чоловік, що прокляне свого батька чи матір свою, буде конче забитий, батька свого чи матір свою він прокляв, кров його на ньому!

¹⁰ А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця. ¹¹А хто буде лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька, будуть конче забиті обоє вони, кров їхня на них! ¹²А хто буде лежати з невісткою своєю, будуть конче забиті обоє вони, гидоту вчинили вони, кров їхня на них! ¹³А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них! ¹⁴А хто візьме жінку й матір її, гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас! ¹⁵А хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб'єте. ¹⁶А жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб'єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті вони, кров їхня на них! ¹⁷А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, ганьба це! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу, він наготу сестри своєї відкрив, він понесе провину свою! ¹⁸А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого! ¹⁹І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажив би ти, вони понесуть провину свою. ²⁰А хто буде лежати з тіткою своєю, він відкрив наготу дядька свого, гріх свій вони понесуть, бездітні помруть! ²¹А хто візьме жінку брата свого, це нечисть, він відкрив наготу брата свого, бездітні будуть.

²² І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі устави Мої, і будете виконувати їх, і не виригне вас земля та, куди Я впроваджаю вас, щоб сиділи ви в ній. ²³І не будете ви ходити за звичаями люду, що Я виганяю перед вами, бо все те робили вони, і Я їх обридив. ²⁴І сказав Я до вас: ви вспадкуєте їхню землю, а Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів! ²⁵І ви відділяйте між худобою чистою та нечистою, і між птаством нечистим та чистим, і не занечищуйте душ своїх худобою й птаством, і всім, що роїться на землі, що Я відділив для вас, як нечисте. ²⁶І будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої. ²⁷А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, будуть конче забиті, камінням закидають їх, кров їхня на них!

Chapter 21

¹ І сказав Господь до Мойсея: Говори до священиків, Ааронових синів, і скажеш їм: Ніхто з вас нехай не занечиститься через доторкнення до померлого серед свого народу. ²Бо тільки через доторкнення до близьких однокровних своїх, через матір свою, і через батька свого, і через сина свого, і через дочку свою, і через брата свого, ³і через сестру свою, дівчину близьку йому, що не була замужем, через тих він може занечиститися доторкненням. ⁴Бувши одружений, нехай не занечиститься серед рідні своєї, щоб не збезчестити себе. ⁵Не зроблять вони лисини на голові своїй, і краю бороди своєї не підстрижуть, а на тілі своїм не наріжуть надрізів. ⁶Святі вони будуть для Бога свого, і не збезчестять вони Ймення Бога свого, бо вони приносять огняні Божі жертви, хліб свого Бога. І будуть вони святі. ⁷Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого, бо святий він для Бога свого. ⁸І освятиш його, бо він приносить хліб Бога твого, святий він буде для вас, бо святий Я, Господь, що освячує вас! ⁹А священикова дочка, коли зачне робити блуд, вона безчестить батька свого, ув огні буде спалена.

¹⁰ А священик, найбільший від братів своїх, що на голову його буде виллята олива помазання, і буде посвячений на одягання шат, він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере, ¹¹і до жодного вмерлого не ввійде, навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечиститься. ¹²І він не відійде від святині, і не занечистить святині Бога свого, бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога. Я Господь! ¹³І він візьме жінку в дівоцтві її. ¹⁴Удови, і розведеної, і збезчещеної, блудливої, тих він не візьме, а тільки дівицю з-поміж рідні своєї він візьме за жінку. ¹⁵І не збезчестить він насіння свого в рідні своїй, бо Я Господь, що освячує його.

¹⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁷Промовляй до Аарона, говорячи: Чоловік із насіння твого на їх покоління, що буде в нім вада, не приступить, щоб приносити хліб свого Бога. ¹⁸Бо жоден чоловік, що в нім вада, не приступить: чоловік сліпий, або кульгавий, або кирпатий або довготелесий, ¹⁹або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку, ²⁰або горбатий, або висохлий, або більмо на оці його, або коростявий, або паршивий, або з розчавленими ядрами, ²¹кожен чоловік із насіння священика Аарона, що на нім ця вада, не приступить, щоб приносити Господні огняні жертви, вада в нім, не приступить він, щоб приносити хліб свого Бога. ²²Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зо святощів. ²³Та до завіси не підійде він, і до жертівника не приступить, бо вада в нім, і не збезчестить святині Моєї, бо Я Господь, що освячує їх. ²⁴І Мойсей промовляв до Аарона й до синів його, та до всіх синів Ізраїлевих.

Chapter 22

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я Господь! ³Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що наблизиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господеві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я Господь! ⁴Кожен чоловік з Ааронового насіння, коли він прокажений або течивий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежання, ⁵або хто доторкнеться до всякого плазуна, через якого він стане нечистий, або до людини, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її, ⁶особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді. ⁷А коли зайде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його. ⁸Падла та розшарпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я Господь! ⁹І будуть вони стерегти Мої прикази, щоб не понести через те гріха на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезчестили їх. Я Господь, що освячує їх!

¹⁰ А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й наймит не будуть їсти святощів. ¹¹А коли священик купить чоловіка, купівля срібла його це, той буде їсти їх, також уроджений дому його, вони будуть їсти його хліб. ¹²А священикова дочка, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів. ¹³А священикова дочка, коли буде вдова, або розведена, а дітей не має, і вернеться до дому свого батька, як за молодости своєї, буде їсти з хліба батька свого. А кожен чужий не буде їсти його. ¹⁴А чоловік, коли з'їсть святощі через помилку, то докладе до неї п'яту частину її, і віддасть священикові ті святощі, ¹⁵і священики не збезчестять святощів Ізраїлевих синів, що вони приносять Господеві, ¹⁶і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я Господь, що освячує їх.

¹⁷ І промовляв Господь до Мойсея, говорячи: ¹⁸Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з приходька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обітницями та за всякими даруваннями своїми, що принесе Господеві на цілопалення, ¹⁹то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця з худоби великої, з овець і з кіз. ²⁰Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподобання вас. ²¹А чоловік, коли принесе Господеві мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, безвадна буде на вподобання, жодна вада не буде в ній: ²²сліпа, або зламана, або скалічена, або шолудива, або коростява, або паршива, не принесете тих Господеві, і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа. ²³А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обітницю вони не вгодні Богові. ²⁴А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані не піднесете Господеві, і в вашому Краї не зробите того. ²⁵І з руки чужинця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, вони не будуть вгодні для вас. ²⁶І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁷Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір'ю, а від дня восьмого й далі буде вгодне на жертву огняну для Господа. ²⁸А корови та вівці, її й маля її не заріжете одного дня. ²⁹А коли будете приносити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна. ³⁰Того дня буде вона з'їджена, не зоставите з неї аж до ранку. Я Господь! ³¹І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я Господь! ³²І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я Господь, що освячує вас, ³³що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь!

Chapter 23

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої: ³Шість день буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!

⁴ Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі: ⁵У місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір Пасха для Господа. ⁶А п'ятнадцятого дня того місяця свято Опрісноків для Господа, сім день будете їсти опрісноки. ⁷Першого дня будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. ⁸І будете приносити для Господа жертву сім день; сьомого дня збори святі, жодного робочого зайняття не будете робити. ⁹І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁰Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до того Краю, що Я даю вам, і будете жати жниво його, то снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика, ¹¹а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподобання вам; першого дня по святі священик буде колихати його. ¹²І ви прирядите в дні вашого колихання снопа однорічне безвадне ягня на цілопалення для Господа. ¹³А хлібна його жертва дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його вино, чверть гіна. ¹⁴А хліба, і пряженого зерна, і свіжих зерен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого принесення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

¹⁵ І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого принесення снопа колихання, сім тижнів, повні будуть вони. ¹⁶А до першого дня по сьомім тижні відлічите п'ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа. ¹⁷З ваших осель принесете два хліби колихання, дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа. ¹⁸І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, вони будуть цілопалення для Господа, і жертва хлібна, і жертви литі для них, огняна жертва, пахощі любі для Господа. ¹⁹І спорядите одного козла на жертву за гріх, та двоє ягнят у віці року на жертву мирну. ²⁰І священик буде колихати їх разом із хлібом первоплодів, як колихання перед Господнім лицем, над двома ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика. ²¹І скличете того самого дня, і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях! ²²А коли ви будете жати жниво вашої землі, не дожинай краю поля твого, а попадалих колосків жнива твого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позоставиш їх. Я Господь, Бог ваш!

²³ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ²⁴Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок, пам'ять сурмлення, святі збори. ²⁵Жодного робочого зайняття не будете робити, і принесете огняну жертву для Господа. ²⁶І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²⁷А десятого дня самого місяця день Очищення він, збори святі будуть для вас, і будете впокоряти душі ваші, і принесете огняну жертву для Господа. ²⁸І жодного зайняття не будете робити того самого дня, бо він день Очищення, щоб очистити за вас перед лицем Господа, Бога вашого. ²⁹Бо кожна душа, що не буде впокорюватись того самого дня, то буде вона винищена з своєї рідні. ³⁰А кожна душа, що буде робити яке зайняття того самого дня, то Я вигублю ту душу з-посеред народу її. ³¹Жодного зайняття не будете робити. Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях! ³²Він субота повного спочинку для вас, і ви будете впокоряти душі свої, ввечері дев'ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу.

³³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ³⁴Промовляй до Ізраїлевих синів, кажучи: П'ятнадцятого дня того сьомого місяця, свято Кучок, сім день для Господа. ³⁵Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. ³⁶Сім день будете приносити огняну жертву для Господа; восьмого дня святі збори будуть для вас, і принесете огняну жертву для Господа; це віддання свята, жодного робочого зайняття не будете робити. ³⁷Оце свята Господні, що скликуватимете на них святі збори, щоб приносити огняну жертву для Господа, цілопалення, хлібну жертву й заколену жертву, і жертви литі, належне дневі в його дні, ³⁸окрім Господніх субіт, і окрім дарів ваших, і окрім усіх ваших обітниць, і окрім усіх ваших дарувань, що дасте Господеві. ³⁹А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок. ⁴⁰І візьмете собі першого дня плоду гарного дерева, пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, і будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день. ⁴¹І будете святкувати його, як свято для Господа, сім день у році. Постанова вічна для ваших поколінь, сьомого місяця будете святкувати його. ⁴²У кучках будете сидіти сім день, кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках, ⁴³щоб ваші покоління пізнали що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш! ⁴⁴І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів про свята Господні.

Chapter 24

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, вичавленої оливи з оливкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпаду. ³Поза завісою свідоцтва в скинії заповіту прирядить її Аарон від вечора аж до ранку перед Господнім лицем назавжди. Це вічна постанова для ваших поколінь! ⁴На чистім свічнику прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем назавжди. ⁵І візьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, по дві десяті ефи буде один калач. ⁶І покладеш їх у два ряди, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем, ⁷і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за пригадувальну частину, огняна жертва для Господа. ⁸Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем завжди, від Ізраїлевих синів, вічний заповіт. ⁹І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняних жертов Господніх. Це вічна постанова.

¹⁰ І вийшов син ізраїльтянки, а він був син єгиптянина, між Ізраїлевих синів. І сварився в таборі син тієї ізраїльтянки з одним ізраїльтянином. ¹¹І син тієї ізраїльтянки богозневажив Ім'я Господнє, і проклинав. І привели його до Мойсея. А ймення матері його Шеломіт, дочка Діври, з Данового племени. ¹²І посадили його під сторожу аж до вияснення через уста Господні. ¹³І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ¹⁴Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада. ¹⁵А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне Бога свого, то понесе він свій гріх. ¹⁶А той, хто богозневажив Господнє Ймення, буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець, коли богозневажатиме Ймення Господнє, буде забитий. ¹⁷І кожен, хто заб'є людину, буде конче забитий. ¹⁸А хто заб'є яку скотину, той відшкодує її, життя за життя. ¹⁹І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, як хто зробив, так буде зроблено йому: ²⁰зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому. ²¹А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є людину, той буде забитий. ²²Суд один буде для вас, приходько буде як тубілець. Бо Я Господь Бог ваш! ²³І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того, хто проклинав, поза табір, та й закидали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві.

Chapter 25

¹ І Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа. ³Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його, ⁴а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати. ⁵Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш, рік повного відпочинку буде для землі. ⁶І те, що саме вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою, ⁷і для скотини твоєї, і для звірини, що в Краї твоїм, буде ввесь урожай його на їжу.

⁸ І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять. ⁹І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю. ¹⁰І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться. ¹¹Ювілей цей рік п'ятдесятріччя буде для вас: на будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх, ¹²бо це ювілей, святощі будуть для вас, з поля будете їсти врожай його. ¹³У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости. ¹⁴А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного. ¹⁵За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі. ¹⁶За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі, а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі, бо він продає тобі число літ урожаю. ¹⁷І не обманите один одного, і будеш боятися Бога свого, бо Я Господь, Бог ваш! ¹⁸І ви виконаєте постанови Мої, а устави Мої будете держати, і будете виконувати їх, і безпечно сидітимете на землі. ¹⁹І земля дасть плід свій, а ви будете їсти досита, і безпечно сидітимете на ній. ²⁰А коли ви скажете: Що будемо їсти сьомого року, тож не будемо сіяти, не будемо збирати врожаї свої? ²¹І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року, і зродить врожай на три роки. ²²І будете сіяти восьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев'ятого, аж до виросту врожаю його будете їсти старе.

²³ А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене. ²⁴А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі. ²⁵Коли збідніє твій брат, і продасть із своєї посілости, то прийде викупник його, близький йому, і викупить продаж брата свого. ²⁶А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і знайде потрібне на викуп його, ²⁷то облічить він літа продажу свого, і верне позостале чоловікові, що продав йому, та й вернеться до своєї посілости. ²⁸А якщо рука його не знайде потрібного на заплату йому, то буде продаж його в руці покупця його аж до ювілейного року, і вийде він в ювілеї, та й вернеться до посілости своєї. ²⁹А коли хто продасть мешкальний дім в обмурованому місті, то викуп його буде до кінця року від часу продажу його, рік буде на викуп його. ³⁰А якщо він не буде викуплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, назавжди для покупця його на покоління його, не вийде він в ювілеї. ³¹А доми в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прираховане, і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде. ³²А міста Левитів, доми в містах їх посілости викуп для Левитів завжди буде можливий. ³³А хто викупить від Левитів, то продаж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів. ³⁴А пасовисько навколо їхніх міст не буде продане, бо це вічна посілість для них. ³⁵А коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його, приходько він чи осілий, і житиме він із тобою. ³⁶Не візьмеш від нього лихви та прибутку, і будеш боятися Бога свого, і житиме брат твій з тобою. ³⁷Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї. ³⁸Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю, щоб дати вам ханаанську землю, щоб бути вашим Богом.

³⁹ А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба, ⁴⁰як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі. ⁴¹вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він: ⁴²бо вони Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського краю, не будуть вони продані продажем раба. ⁴³Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого. ⁴⁴А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із народів, що навколо вас, із них купите раба й невільницю. ⁴⁵А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Краї вашім, і будуть вони вам на посілість. ⁴⁶І передасте їх, як спадщину, вашим синам по вас на спадок посілости навіки, ними будете робити, а братами вашими, синами Ізраїлевими, один одним, не будете володіти жорстоко. ⁴⁷А коли рука приходька чи осілого при тобі спроможна, а брат твій збідніє при ньому, і буде проданий приходькові чи осілому в тебе, або нащадкові племени приходька, ⁴⁸то потім, як буде проданий, викуп буде йому, один із братів його викупить його, ⁴⁹або дядько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, і буде викуплений. ⁵⁰І облічить він із тим, хто набув його, від року продажу його аж до ювілейного року, і буде ціна продажу його за числом літ; як за дні наймита буде полічено йому. ⁵¹Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла його купівлі. ⁵²А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, згідно з роками його верне свого викупа. ⁵³Як щорічнии наймит він буде при ньому, він не буде жорстоко панувати над ним на твоїх очах. ⁵⁴А якщо він не буде викуплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним, ⁵⁵бо Ізраїлеві сини Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш!

Chapter 26

¹ Не зробите собі божків та ідола, і кам'яного стовпа не поставите собі, і каменя з фіґурами не покладете в вашім Краї, щоб кланятися перед ними. Бо Я Господь, Бог ваш! ²Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь! ³Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх, ⁴то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій. ⁵І молочення досягне вам виноградобрання, а виноградобрання досягне сіяння, і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно в вашому Краї. ⁶І дам мир у Краю, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, бо злу звірину винищу з землі, а меч не перейде через Край ваш. ⁷І ви будете гнати ворогів своїх, а вони попадають перед вами від меча. ⁸І п'ятеро з вас поженуть сотню, а сотня з вас пожене десять тисяч, і попадають вороги ваші перед вами від меча. ⁹І обернусь Я до вас, і розплоджу вас, і розмножу вас, і виконаю Свого заповіта з вами. ¹⁰І ви будете їсти старе-перестаріле, і повикидаєте старе перед новим. ¹¹І поставлю місце перебування Свого серед вас, і душа Моя не обридить вами. ¹²І Я буду ходити серед вас, і буду вам Богом, а ви будете Мені народом. ¹³Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб ви не були їм рабами. І Я поламав занози вашого ярма, і вивів вас із піднесеною головою.

¹⁴ А коли ви не будете слухняні Мені, і не виконуватиме всіх тих заповідей, ¹⁵і якщо постановами Моїми будете погорджувати, і якщо душа ваша бридитиметься законами Моїми, щоб не виконувати всіх заповідей Моїх, щоб ламати вам заповіта Мого, ¹⁶то й Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сіятимете насіння своє, бо поїдять його вороги ваші. ¹⁷І зверну Я лице Своє на вас, і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами ненависники ваші, і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме. ¹⁸А якщо й при тому не будете слухняні Мені, то Я семикратно побільшу кару на вас за ваші гріхи. ¹⁹І зломлю пиху вашої сили, і зроблю ваше небо як залізо, а землю вашу як мідь! ²⁰І надаремно буде вичерпуватися ваша сила: земля ваша не дасть свого врожаю, а дерево на землі не дасть свого плоду. ²¹А якщо й тоді підете проти Мене, і не схочете бути слухняними Мені, то Я семикратно збільшу над вами удара Свого згідно з вашими гріхами. ²²І пошлю на вас пільну звірину, а вона винищить вам дітей, і вигубить вашу худобу, і зменшить кількість вашу, і попустошить ваші дороги. ²³А якщо цими карами не будете навчені, і будете ходити проти Мене, ²⁴то й Я піду проти вас, і вдарю вас і Я семикратно за ваші гріхи. ²⁵І приведу на вас меча, що помстить пімсту за заповіта, і ви будете зібрані до ваших міст, і Я пошлю моровицю на вас, і ви будете віддані в руку ворога. ²⁶Коли Я знищу вам хліб, підпору вашу, то десять жінок будуть пекти хліб вам в одній печі, і вернуть хліб ваш вагою, а ви будете їсти і не насититеся. ²⁷А якщо й тим не станете слухняні Мені, і будете ходити проти Мене, ²⁸то й Я з лютістю піду проти вас, і також Я семикратно покараю вас за ваші гріхи, ²⁹і ви тіло своїх синів будете їсти, і тіло дочок своїх будете поїдати... ³⁰І поруйную ваші висоти, і повитинаю ваші стовпи сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, і обридить душа Моя вас! ³¹І вчиню міста ваші руїною, і поспустошую ваші святині, і не прийму ваших пахощів любих. ³²І спустошу Я Край той, і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому. ³³А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною... ³⁴Тоді земля та надолужить собі за суботні роки по всі дні спустошення її. Коли будете в краї ваших ворогів, тоді ваша земля святкуватиме відпочинок, і надолужить собі за свої суботні роки. ³⁵По всі дні спустошення святкуватиме вона відпочинок, чого не святкувала в суботні роки, коли ви сиділи на ній. ³⁶А щодо позосталих серед вас, то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів, і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мечем, та й попадають, хоч ніхто не женеться... ³⁷І будуть вони спотикатися один об одного, ніби від меча, хоч ніхто не женеться за ними. І ви не зможете стати проти ваших ворогів... ³⁸І погинете серед поганів, і пожере вас земля ваших ворогів. ³⁹А позосталі серед вас помарніють у краях ворогів ваших за гріх свій, а також за гріхи батьків своїх помарніють із ними.

⁴⁰ І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене. ⁴¹Також і Я піду проти них, і впроваджу їх до краю їхніх ворогів. Якщо тоді впокориться їхне необрізане серце, то тоді понесуть кару за свої гріхи. ⁴²І Я згадаю заповіта Свого з Яковом, а також заповіта Свого з Ісаком, і також заповіта Свого з Авраамом згадаю, і згадаю той Край. ⁴³А Край той буде позбавлений їх, і надолужить собі свої суботні роки, опустілий від них, а вони понесуть кару за свої гріхи, а то для того, що законами Моїми погорджували, а постанови Мої огидила була їхня душа. ⁴⁴А проте, коли вони пробували в краю своїх ворогів, то Я не погорджував ними, і не збридив їх, щоб винищити їх, щоб зламати заповіта Свого з ними. Бо Я Господь, Бог їх! ⁴⁵І Я пам'ятатиму їм заповіта з предками, що Я вивів їх з єгипетського краю на очах поган, щоб бути їм Богом. Я Господь! ⁴⁶Оце постанови, і устави та закони, що дав Господь між Собою та між Ізраїлевими синами на Сінайскій горі через Мойсея.

Chapter 27

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: ²Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа, ³то буде твоя оцінка: чоловіка від віку двадцяти літ і аж до віку шостидесяти літ, і буде твоя оцінка п'ятдесят шеклів срібла на міру шеклем святині; ⁴а якщо жінка вона, то буде твоя оцінка тридцять шеклів. ⁵А якщо від віку п'яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка двадцять шеклів, а для жінки десять шеклів. ⁶А якщо від віку місяця й аж до віку п'яти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка п'ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка три шеклі срібла. ⁷А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оцінка п'ятнадцять шеклів, а для жінки десять шеклів. ⁸А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оцінує його, за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оцінує його священик. ⁹А якщо буде худоба, що з неї приносять жертву для Господа, усе, що дається із неї для Господа, буде святощами. ¹⁰Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру злою, або злу доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та заступство її буде святощами. ¹¹А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком, ¹²і священик оцінує її чи то добре, чи недобре. Як оцінує священик, так нехай буде. ¹³А якщо він справді викупить її, то додасть п'яту частину її над оцінку твою.

¹⁴ А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оцінує його чи то добре, чи недобре. Як оцінує його священик, так стане. ¹⁵А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п'яту частину срібла твоєї оцінки над нього, і буде його. ¹⁶А якщо хтось посвятить Господеві з поля своєї посілости, то буде оцінка твоя посівом його, посів хомера ячменю за п'ятдесят шеклів срібла. ¹⁷Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оцінкою твоєю. ¹⁸А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оцінки твоєї. ¹⁹А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п'яту частину срібла оцінки над нього, і стане воно його. ²⁰А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно викуплене. ²¹І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закляття, для священика буде посілість ним. ²²А якщо він посвятить Господеві поле купівлі своєї, що не з поля посілости його, ²³то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа. ²⁴В ювілейному році вернеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі. ²⁵А вся оцінка твоя буде шеклем святині, двадцять ґер буде шекель.

²⁶ Тільки перворідного в худобі, що визнане, як перворідне для Господа, ніхто не посвятить його, чи то віл, чи то овечка, Господеві воно! ²⁷А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п'яту частину над нього. А якщо не буде викуплене, то буде продане за оцінкою твоєю. ²⁸Тільки кожне закляття, що людина заклене Господеві зо всього, що його, від людини, і худоби, і від поля його посілости, не буде продане й не буде викуплене, воно найсвятіше для Господа. ²⁹Кожне закляття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде викуплене, буде конче забите. ³⁰А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа! ³¹А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п'яту частину її над неї. ³²А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа. ³³Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та заступство його, буде святість, не буде викуплене. ³⁴Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі.

Chapter 1

¹ І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині в скинії заповіту першого дня другого місяця, другого року від виходу їх з єгипетського краю, говорячи: ²Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів за родами їхніми, за домами їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх головами, ³від віку двадцяти літ і вище, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі, за військовими відділами їхніми перелічіть їх ти та Аарон. ⁴А з вами будуть по одному мужеві для племени; той муж голова дому батьків своїх він. ⁵А оце ймення тих мужів, що стануть із вами: для Рувима Еліцур, син Шедеурів; ⁶для Симеона Шелуміїл, син Цурішаддаїв; ⁷для Юди Нахшон, син Аммінадавів; ⁸для Іссахара Натанаїл, син Цуарів; ⁹для Завулона Елів, син Хелонів; ¹⁰для Йосипових синів, від Єфрема Елішама, син Аммігудів; від Манасії Гамаліїл, син Педацурів; ¹¹для Веніямина Авідан, син Ґід'оніїв; ¹²для Дана Ахіезер, син Аммішаддаїв; ¹³для Асира Паґ'іїл, син Охранів; ¹⁴для Ґада Ел'ясаф, син Деуїлів; ¹⁵для Нефталима Ахіра, син Енанів. ¹⁶Оце покликані громади, начальники племен їхніх батьків. Вони голови тисяч Ізраїлевих.

¹⁷ І взяв Мойсей та Аарон тих мужів, що були названі пойменно, ¹⁸і вони зібрали всю ту громаду першого дня другого місяця. І вони виявили родоводи свої за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, за головами їх, ¹⁹як Господь наказав був Мойсеєві. І він перелічив їх у Сінайській пустині. ²⁰І було синів Рувима, перворідного Ізраїлевого, їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен за головами їх, усіх чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²¹перелічені їхні від Рувимового племені сорок і шість тисяч і п'ятсот. ²²У Симеонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків перелік їх числом імен за головами їхніми, усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²³перелічені їхні від Симеонового племени п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста. ²⁴У Ґадових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²⁵перелічені їхні від Ґадового племени сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят. ²⁶У Юдових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²⁷перелічені їхні від Юдового племени сімдесят і чотири тисячі й шістсот. ²⁸У Іссахарових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ²⁹перелічені їхні від Іссахарового племени п'ятдесят і чотири тисячі й чотириста. ³⁰У Завулонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³¹перелічені їхні від Завулонового племени п'ятдесят і сім тисяч і чотириста. ³²У Йосипових синів: у Єфремових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³³перелічені їхні від Єфремового племени сорок тисяч і п'ятсот. ³⁴У синів Манасії їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³⁵перелічені їхні від племени Манасіїного тридцять і дві тисячі й двісті. ³⁶У Веніяминових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³⁷перелічені їхні від Веніяминового племени тридцять і п'ять тисяч і чотириста. ³⁸У Данових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ³⁹перелічені їхні від Данового племени шістдесят і дві тисячі й сімсот. ⁴⁰У Асирових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ⁴¹перелічені їхні від Асирового племени, сорок і одна тисяча й п'ятсот. ⁴²У синів Нефталимових їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, ⁴³перелічені їхні від племени Нефталимового п'ятдесят і три тисячі й чотириста.